ВІДЗИВ
НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ
У провадженні Київського районного суду м. Полтави знаходиться справа № 554/756/26
за позовом Бойка В.М. до Гольник Л.В. про
захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення з відповідача на користь
позивача моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
Ухвалою від 18.02.2026 суддя
Київського районного суду м. Полтави Кузіна Ж.В. відкрила провадження у
справі та роз’яснила право відповідача на надіслання відзиву на позовну заяву
та всіх письмових і електронних доказів, які можливо доставити до суду, що
підтверджують заперечення проти позову, з підтвердженням направлення позивачу
копії відзиву та доданих до нього документів – не пізніше 15 днів з дня
отримання копії ухвали про відкриття провадження.
Відповідачем указана ухвала суду отримана 26.02.2026.
Згідно з позовною заявою позивач просить суд визнати недостовірною інформацію,
нібито поширену відповідачем, Гольник Л.В., та зобов’язати її розмістити на своїй персональній сторінці в соціальній
мережі Фейсбук спростування
наступного змісту:
•
що належний
Бойку В.М. Телеграм-канал «Записки пасквілянта»
входить у «кремлівську мережу» та є «інструментом Росії для війни
у інформаційному полі»;
•
що Бойка В.М.
«не раз звинувачували в тому, що він готовий давати свої коментарі за гроші, а
так само в розміщенні джинси в своїх блогах і фейсбуці»;
•
що Бойко В.М.
«не раз попадався на тому, що був готовий давати будь-які коментарі за певну суму грошей»;
•
що Бойко В.М.
«не гидує джинсою, яку можна знайти практично в будь-якому
його блозі, або ж навіть
в фейсбуці»;
•
що «у 2018-му
партія БПП платила Бойко за інформаційні
послуги»;
•
що на Бойка
В.М. «регулярно подають в суд з метою захистити свою честь та гідність, феміда абсолютно холодна до викриттів пана Володимира і кожен раз визнає його
сторону програвшою»;
•
що за
оприлюднення історії про ухилення Шабуніна В.В. від військової служби Бойко В.М. взяв гроші, «за які купив собі
невеликий авто-мото парк (Mercedes-Benz GL 550 2013 р, Mitsubishi
Eclipse Cross 2021 р, Toyota Camry 2008 р, KTM 990 Adventure 2012 р та BMW R
1200GS 2012 р.)»;
•
що Бойка В.М.
«надихає (сплачує)» нідерландська правозахисниця Маріам Ламберт;
•
що Бойко В.М.
«в будьоновці бігав по парку перемоги і погрожував журналістці»;
•
що Бойко В.М.
«не воював, а був прилаштований»;
•
що «жодних доказів безпосередньої участі Бойка В.М. у реальних бойових діях нема»;
•
що Бойко В.М.
«у яких боях брав участь ніяких
фактів»;
•
що Бойко В.М.
«до позицій так і не доїхав».
Крім того, позивач, Бойко В.М., просить суд стягнути з відповідача, Гольник
Л.В., на його користь 200 000 грн – як відшкодування нібито завданої йому
моральної шкоди.
Безпідставність
визначення відповідачем Гольник Л.В.
|
фраза |
автор або джерело цитати, дата та електронна адреса
публікації |
підтвердження у тексті
позову та додатках до нього |
|
Телеграм-канал «Записки пасквілянта» входить у «кремлівську мережу» та є «інструментом Росії для війни у інформаційному полі» |
Федорів Ірина. Кремлівська Telegram-мережа:
чому росія б’є по судовій реформі, доброчесним суддям та активістам? // Сайт
Громадської ініціативи «Голка». – 26.02.2024. – https://holka.org.ua/kremlivska-telegram-merezha-chomu-rosiya-bye-po-sudovij-reformi-dobrochesnym-suddyam-ta-aktyvistam/ |
Арк. 6 позову містить назву
та адресу публікації. + Дод. 5 – «Схема кремлівської
мережі.jpg» |
|
«не раз звинувачували в тому, що він готовий давати свої коментарі за гроші, а так само в розміщенні джинси в своїх блогах і фейсбуці» |
[Автор не вказаний]. Володимир Бойко:
біографія, компромат, скандали // Сайт «Znaj.ua». – Без зазначення дати
[вірогідно, 2020 рік]. – https://znaj.ua/dossier/529-volodimir-boyko-biografiya-kompromat-skandali |
Арк. 8 позову містить назву
та адресу публікації. + Дод. 12 – «Володимир Бойко_
досьє, біографія, компромат, фото і відео - ЗНАЙ ЮА.pdf» |
|
«не раз попадався на тому, що був готовий давати
будь-які коментарі
за певну суму
грошей» |
||
|
«не гидує джинсою, яку можна знайти практично в будь-якому його блозі, або ж навіть в фейсбуці» |
||
|
«у 2018-му партія БПП платила Бойко за інформаційні послуги» |
[Автор не вказаний]. Володимир Бойко —
непродажний журналіст та «відомий» український блогер // Сайт «Критика». –
29.04.2025. – https://www.kritika.news/volodimir-bojko-neprodazhnij-zhurnalist-ta-vidomij-ukranskij-bloger/ |
Арк. 9, 13, 14 позову містять
назву та адресу публікації. + Дод. 13 – «Роздрукцівка
статті з сайту Kritika.news.pdf» |
|
«регулярно подають в суд з метою захистити свою
честь та гідність,
феміда абсолютно
холодна до викриттів
пана Володимира і кожен раз визнає його сторону програвшою» |
||
|
«за які купив собі невеликий авто-мото парк (Mercedes-Benz GL 550 2013 р, Mitsubishi Eclipse Cross 2021 р, Toyota Camry 2008 р, KTM 990 Adventure 2012 р та BMW R 1200GS 2012 р.)» |
||
|
Бойка В.М. «надихає (сплачує)» нідерландська правозахисниця Маріам Ламберт |
||
|
«в будьоновці бігав по парку перемоги і погрожував журналістці» |
Nataliya Ragozina. Коментар до Facebook-посту
Гольник Л.В. від 29.11.2025. – https://surl.lt/udhinu |
Дод.
19 – «Коментарі до допису від 29.11.2025.jpg» |
|
«не воював, а був прилаштований» |
Тетяна Чорногорська. Коментар до Facebook-посту
Гольник Л.В. від 22.07.2025. – https://surl.li/qrouqd |
Арк.
12 позову містить вказівку: «поширила наступні коментарі на мою адресу» |
|
«жодних доказів безпосередньої участі Бойка В.М. у реальних бойових діях нема» |
Юрій Бутусов. Коментар (перший) до Facebook-посту
Гольник Л.В. від 14.01.2026. – https://surl.li/hdevki |
Арк. 14 позову містить
вказівку на автора цитат: Бутусов. + Дод. 24 – «Коментарі до
допису від 14.01.2026.jpg» |
|
«у яких боях брав участь ніяких фактів» |
||
|
«до позицій так і не доїхав» |
Юрій Бутусов. Коментар (другий) до Facebook-посту
Гольник Л.В. від 14.01.2026. – https://surl.li/xvkyrw |
Однак у ініційованому ним судовому процесі позивач не залучає замість
Гольник Л.В. як відповідачів, чи хоча б як співвідповідачів – разом із нею, ані
авторів оригінальних публікацій, ані редакції, засновників чи власників
онлайн-медіа, де ці публікації з’явилися вперше, а також багатьох інших видань,
де відповідна інформація в той чи інший спосіб розміщена на теперішній час, ані
решту «поширювачів» незручних для Бойка В.М. висловлювань, тобто дійсних авторів
коментарів на його адресу в соціальній мережі Facebook. Нікого з них позивач не прагне залучити навіть як третіх
осіб.
Хоча очевидно, що гіпотетичне
визнання судом оспорюваних позивачем фраз недостовірними безпосередньо зачіпало
б права та інтереси широкого кола фізичних чи юридичних осіб. Насамперед тих
авторів чи ті видання, що виступають першоджерелами інформації, котру Бойко
В.М. прагне спростувати – від імені Гольник Л.В.
Так само громадянин Бойко В.М. не
звертався з позовами та / або заявами про спростування чи зняття з сайтів шкідливих
для його репутації публікацій до тих онлайн-медіа,
що задовго до Гольник Л.В. неодноразово та в різні способи здійснили, як
висловлюється позивач, поширення недостовірної, на його думку,
інформації – шляхом прямого повного чи частково відтворення або стислого переказу змісту оригіналів початкових
публікацій.
А між тим, як показує далеко не всеохоплюючий пошук, статті, що викликали
невдоволення позивача та незбагненне з огляду на здоровий глузд бажання покарати
за них Гольник Л.В., мали неодноразові передруки та поширювалися в різноманітний спосіб, зокрема і в соціальних мережах, багатьма
іншими фізичними та юридичними особами.
Так, стаття під назвою «Володимир Бойко: біографія, компромат, скандали»,
вперше надрукована на сайті «Znaj.ua», наразі розміщена ще й такими електронними
медіа:
· сайт «Politeka» – за адресою: https://politeka.net/dossier/56-vladimir-boyko-dose-biografiya-i-kompromat;
· портал «MY.UA» – за адресою: https://my.ua/uk/persons/volodimir-boiko.
Публікація Ірини Федорів із назвою «Кремлівська
Telegram-мережа: чому росія б’є по судовій реформі, доброчесним
суддям та активістам?» підбивала підсумки масштабного дослідження,
матеріали якого були представлені міжнародній журналістській спільноті на
Global Media Forum-2024 у Бонні, Німеччина.
Крім сайту Громадської ініціативи «Голка», яка виконала це дослідження,
стаття Ірини Федорів мала поширення, зокрема й загальноукраїнськими виданнями,
які регулярно входять до Білого списку ІМІ (Інституту масової
інформації), тобто переліку прозорих та відповідальних онлайн-медіа, діяльність
яких цілковито узгоджується з критеріями дотримання професійних стандартів та виявляє
найнижчі показники маніпуляцій, джинси і фейків (https://imi.org.ua/monitorings/doslidzhennya-profesijnyh-standartiv).
Поміж інших видань матеріали вказаного дослідження в повному чи частковому
вигляді публікували:
· сайт «espreso.tv» – за адресою: https://espreso.tv/poglyad-kremlivska-telegram-merezha-portnova-buzhanskogo-dubinskogo-y-kravtsya-khto-i-chomu-diskreditue-sudovu-reformu;
· онлайн-медіа «24 Канал» – за адресою: https://24tv.ua/rosiya-stvorila-merezhu-telegram-kanaliv-diskredituye-sudovu_n2502763;
· онлайн-медіа «Інформаційне агентство
«Главком» – за адресою: https://glavcom.ua/publications/operatsija-borodataja-babushka-telegram-diversija-proti-ukrajinskoji-sudovoji-reformi-987514.html;
· інтернет-видання «Детектор медіа» – за
адресою: https://detector.media/infospace/article/223484/2024-02-26-kremlivska-telegram-merezha-chomu-rosiya-bie-po-sudoviy-reformi-dobrochesnym-suddyam-ta-aktyvistam/;
· сайт Інституту масової інформації – за
адресою: https://imi.org.ua/news/golka-vyznachyla-majzhe-30-telegram-kanaliv-yaki-dyskredytuyut-sudovu-reformu-ta-tyh-hto-za-neyu-i59480.
[Варто зазначити, що
перелік видань, які поширили інформацію про результати громадського розслідування
щодо виокремлення мережі прокремлівських Telegram-каналів і пов’язаних з їх
функціонуванням осіб – включно з Бойком В.М., є значно більшим.]
Статтю з сайту «Критика» під назвою «Володимир Бойко —
непродажний журналіст та «відомий» український блогер» опублікували ще й такі
онлайн-медіа:
· сайт «akcenty.ua» – за адресою: https://akcenty.ua/kompromat/77973-volodimir-boyko-neprodazhniy-zhurnalist-ta-vidomiy-ukrajinskiy-bloger;
· сайт «Hyser.com.ua» – за адресою: https://hyser.com.ua/kompromat/210573-vladimir-boyko-neprodazhnyy-zhurnalist-i-izvestnyy-ukrainskiy-blogger.
Як бачимо, усі зазначені та
багато інших передруків публікацій, які викликають невдоволення Бойка В.М., теж
здійснені задовго до їх нібито поширення Гольник Л.В.
Слід також зауважити, що автори
коментарів у соціальній мережі Facebook,
фрази з яких прагне оскаржити позивач, не належать до категорії ботів і
за ними не стоять акаунти, котрі імітують людей (Fake accounts), щоб створювати
враження масової підтримки чи невдоволення чимось, або ж поширювати спам.
Так, відповідно до даних її Facebook-профілю, Nataliya
Ragozina – мешканка м. Полтави, відомо, що вона закінчила Полтавський
державний аграрний університет, наявні й інші біографічні дані та оригінальні
пости і фотографії, розміщені цією людиною.
Тетяна Чорногорська –
мешканка м. Києва, працює в ДП «АНТОНОВ», є авторкою цілком оригінального контенту
та багатьох коментарів на актуальні суспільні теми у соціальній мережі Facebook.
Нарешті, Юрій Бутусов – головний редактор інтернет-порталу
Цензор.НЕТ. Для переважної більшості патріотично налаштованих українців він є
беззаперечним авторитетом, взірцем реально висококваліфікованого та принципового
журналіста, справжнього громадянина та мужньої особистості. Наразі Бутусов Ю.Є.,
за даними з відкритих джерел, є командиром взводу 13-ї бригади оперативного
призначення Національної гвардії України «Хартія».
Тобто всі ці персони – реальні люди, яким Бойко В.М. міг висунути
претензії щодо змісту їх коментарів на свою адресу через Facebook-messenger, або в інший зручний
для нього спосіб. І за правдивості його аргументів на спростування викладеної в
коментарях цих осіб інформації, певно, ніхто б не відмовився видалити свій
коментар, якщо він, дійсно, виявився б неправдивим щодо позивача.
Але й такого Бойко В.М. не зробив
і тепер намагається перекласти відповідальність за байдужість до власної
репутації на Гольник Л.В.
Замість спростування в судовому
порядку чи нейтралізації токсичного в його сприйнятті контенту в інший спосіб,
вимагаючи цього від реальних авторів оспорюваних ним висловлювань, позивач обрав
принципово протилежний шлях.
Ознаки SLAPP-атак у
діях Бойка В.М.
Варто пояснити, що перший із
постів Гольник Л.В. зі згадуванням практично невідомого їй до того часу Бойка В.М.,
розміщений 07.05.2025 на її персональній сторінці у
соціальній мережі Facebook (https://www.facebook.com/share/p/1Exu3RvzMU),
став реакцією на провокацію щодо неї як чинної судді, влаштовану за участі
Бойка В.М. на прокремлівському сайті «останній бастіон».
03.05.2025 на цьому
сайті вийшла стаття під назвою «Хто ліпить ікони нового часу: Стерненко як
спецпроєкт» із зазначенням автора публікації – Володимир Бойко (https://bastion.tv/hto-lipit-ikoni-novogo-chasu-sternenko-yak-specproyekt_n70511; заархівована копія: https://archive.is/wip/xzogX).
Статтю ілюструвало
спільне фото судді Гольник Л.В. та знаного українського громадського діяча,
волонтера Стерненка С.В. із демонстративним розміщенням під цим фото неправдивого
підпису: «Сергій Стерненко з відомою аферисткою та шахрайкою Ларисою Гольник,
яка хотіла відібрати квартиру та гараж у старенької жінки».
Менш ніж за годину після появи
даної публікації з персональної сторінки блогера Мирослава Олешка (Myroslav Oleshko)
у соціальній мережі Facebook було
поширено уривок з публікації Бойка В.М. із
доданням скриншоту зазначених фото й підпису до нього з сайту «останній
бастіон» (https://surl.li/evrifz).
Виходячи з того, що цинічні й безпідставні
звинувачення на адресу судді були спрямовані не лише проти її особистої, але й
професійної честі та гідності, а отже – на дискредитацію правосуддя в цілому,
Гольник Л.В. у пості від 07.05.2025 виклала спростування
інсинуацій та пояснила причини її появи.
Публікацію цього посту Бойко В.М. використав для
створення дисциплінарної скарги, яку 09.05.2025 направив до Вищої ради
правосуддя (далі – ВРП) – з абсолютно голослівними
та маніпулятивними твердженнями, нібито суддя Гольник Л.В. принизила його честь
і гідність як військовослужбовця та учасника бойових дій (скарга №
Б-2588/0/7-25).
З того ж часу Бойко
В.М. заходився прискіпливо вишукувати та копіювати дошкульні цитати з
присвячених його персоні статей в онлайн-медіа та несхвальні відгуки на свою
адресу з боку коментаторів сторінки Гольник Л.В., аби в подальшому
використовувати такі цитати й скриншоти (у ретельно препарованому вигляді) для
підготовки численних дисциплінарних скарг, спрямованих ним стосовно судді
Гольник Л.В. до ВРП, та для
фактичного фабрикування позовних заяв, поданих у порядку цивільного судочинства
– із маніпулятивним приписування Гольник Л.В. висловлювань, які їй не належать.
Станом на зараз Бойко В.М. спрямував до ВРП
стосовно судді Гольник Л.В. 32 (!) дисциплінарні скарги та доповнення до них. Стосуються
ж вони тих самих підстав, що викладені ним у даній позовній заяві, та охоплюють
як включені до неї висловлювання інших осіб на адресу Бойка В.М., так і багато
інших фраз, які скаржник марно намагався «прив’язати» до судді Гольник Л.В.
Поточні результати розгляду дисциплінарних скарг Бойка В.М. стосовно судді Гольник Л.В. узагальнені в таблиці № 2.
|
№
скарги |
надійшла до
ВРП |
дисциплінарний
інспектор ВРП |
результат
попереднього розгляду |
|
Б-2588/0/7-25 |
14.05.2025 |
Тронь
Ігор Володимирович |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 4547/0/18-25 від 30.12.2025 |
|
Б-2588/1/7-25 |
28.05.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 4552/0/18-25 від 30.12.2025 |
|
|
Б-2588/2/7-25 |
18.06.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою Другої
Дисциплінарної палати ВРП № 273/2дп/15-26 від 25.02.2026 |
|
|
Б-2588/3/7-25 |
19.06.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 4552/0/18-25 від 30.12.2025 |
|
|
Б-2588/4/7-25 |
18.07.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою Другої
Дисциплінарної палати ВРП № 96/2дп/15-26 від 21.01.2026 |
|
|
Б-2588/5/7-25 |
25.07.2025 |
Давидович
Ірина Ігорівна |
здійснюється
попередній розгляд |
|
Б-2588/8/7-25 |
05.11.2025 |
Тронь
Ігор Володимирович |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 18/0/18-26 від 05.01.2026 |
|
Б-2588/9/7-25 |
11.11.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 19/0/18-26 від 05.01.2026 |
|
|
Б-2588/11/7-25 |
21.11.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою Другої
Дисциплінарної палати ВРП № 274/2дп/15-26 від 25.02.2026 |
|
|
Б-2588/12/7-25 |
24.11.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 20/0/18-26 від 05.01.2026 |
|
|
Б-2588/13/7-26 |
26.11.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 21/0/18-26 від 05.01.2026 |
|
|
Б-2588/15/7-25 |
02.12.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 22/0/18-26 від 05.01.2026 |
|
|
Б-2588/17/7-25 |
08.12.2025 |
повернена скаржнику – ухвалою
дисциплінарного інспектора ВРП № 26/0/18-26 від 05.01.2026 |
|
|
Б-2588/20/7-25 |
22.12.2025 |
Заїка
Ігор Володимирович |
здійснюється
попередній розгляд |
|
Б-2588/24/7-25 |
26.12.2025 |
Давидович
Ірина Ігорівна |
|
|
Б-2588/26/7-25 |
31.12.2025 |
||
|
Б-37/0/7-26 |
05.01.2026 |
Гура
Олексій Петрович |
|
|
Б-37/1/7-26 |
05.01.2026 |
Ільницький
Олег Володимирович |
|
|
Б-37/2/7-26 |
05.01.2026 |
||
|
Б-37/3/7-26 |
05.01.2026 |
||
|
Б-37/4/7-26 |
06.01.2026 |
Волкова
Анна Миколаївна |
повернена скаржнику – ухвалою Першої
Дисциплінарної палати ВРП № 214/1дп/15-26 від 16.02.2026 |
|
Б-37/5/7-26 |
06.01.2026 |
повернена скаржнику – ухвалою Першої Дисциплінарної
палати ВРП № 237/1дп/15-26 від 23.02.2026 |
|
|
Б-37/6/7-26 |
07.01.2026 |
Череп
Вячеслав Юрійович |
здійснюється
попередній розгляд |
|
Б-37/7/7-26 |
08.01.2026 |
||
|
Б-37/9/7-26 |
12.01.2026 |
Гура
Олексій Петрович |
|
|
Б-37/10/7-26 |
13.01.2026 |
Заїка
Ігор Володимирович |
|
|
Б-37/11/7-26 |
14.01.2026 |
Дудка
Світлана Сергіївна |
|
|
Б-37/13/7-26 |
16.01.2026 |
Давидович
Ірина Ігорівна |
|
|
Б-37/14/7-26 |
22.01.2026 |
Остапенко Тетяна Анатоліївна |
|
|
Б-37/15/7-26 |
26.01.2026 |
Захарченко Максим Сергійович |
|
|
Б-37/22/7-26 |
02.03.2026 |
Любарець Олександра Сергіївна |
|
|
Б-37/24/7-26 |
06.03.2026 |
Тегляєва Олена Євгеніївна |
Варто зазначити,
що не тотожна до аналізованої тут, але подібного змісту позовна заява від
08.02.2026 надійшла нещодавно на розгляд Подільського районного суду м.
Полтави.
Ухвалою від
04.03.2026 Подільський районний суд м. Полтави, головуючий – суддя Подмаркова
Ю.М., у справі № 554/1725/26, провадження № 2/553/1021/2026, за позовною
заявою Бойка В.М. до Гольник Л.В. про захист честі, гідності та ділової
репутації, стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у
розмірі 20 000 грн відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного
провадження з повідомленням (викликом) учасників та призначив судовий розгляд
на 14.04.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134554398).
У цій позовній
заяві Бойко В.М. просить суд зобов’язати Гольник Л.В. розмістити на своїй персональній
сторінці в соціальній мережі Фейсбук за адресою в інтернеті:
https://www.facebook.com/LarysaGolnyk
спростування наступного змісту:
«Мною, Гольник Ларисою Владленівною, була поширена недостовірна інформація
про Бойка Володимира Марковича, а саме:
що Бойко В.М. є автором
прокремлівського ресурсу;
що Бойко В.М. – це найманий
зливний бачок російської агентури з ОПЗЖ;
що Бойко В.М. спільно працює
з Монтян;
що Бойко В.М. – це типовий
блатний воїн, який наробив фоток у безпечному місці. Рахувався десь, фоткався у
формі, жодних даних, що справді воював – нема.
Ця інформація дійсності не
відповідає».
Як і в справі № 554/756/26, цим
своїм позовом Бойко В.М. просить суд зобов’язати Гольник Л.В. спростовувати
висловлювання, котрі їй не належать, і він так само знає, що підтверджується
змістом його позовної заяви та додатків до неї, дійсних авторів оспорюваних
фраз – перша з них у даному випадку є квінтесенцією відповідної частини
публікації Гавриленка І.М. («Останній бастіон» кремля
у Полтаві // Українська правда. – 16.01.2026. – https://www.pravda.com.ua/columns/2026/01/16/8016371/),
а решта є Facebook-коментарями Бутусова Ю.Є. щодо Бойка В.М. як особи з
низькими моральними якостями, проросійською ментальністю та імітаційною участю
в бойових діях.
Зусилля Бойка
В.М. з подання стосовно Гольник Л.В. до ВРП цілого потоку дисциплінарних скарг,
а потім іще й двох подібних за суттю цивільних позовів, мають виразні ознаки маніпулятивного
та бездоказового за змістом процесуального спаму, що своєю спрямованістю засвідчує
наміри реалізації SLAPP-атаки.
SLAPP (Strategic Lawsuits Against
Public Participation) – це зловмисні, безпідставні судові позови
(скарги), які подаються з метою залякати або змусити замовкнути журналістів,
активістів, правозахисників чи інші сторони, які висловлюють суспільно важливу
позицію. Такі справи не мають на меті правосуддя і не містять справжніх
юридичних вимог. Їх ініціюють та використовують як інструмент тиску, аби цензурувати
публічну дискусію з питань, що становлять значний громадський інтерес.
У типовому випадку SLAPP, як
правило, позивач не очікує виграшу в судовому процесі. Бажані цілі досягаються,
якщо відповідач піддається страху, залякуванню, зростаючим судовим витратам або
простому виснаженню та відмовляється від критики.
Елементами SLAPP є включення
позивачів без реальних претензій та фальшивих відповідачів, висування
претензій, які дуже важко спростувати, неоднозначні або навмисно спотворені
формулювання, що дозволяють позивачам висувати хибні звинувачення, без побоювань
відповідальності за лжесвідчення, відмова позивачем застосувати будь-яке інше врегулювання
його претензій окрім грошової компенсації.
Ознаками SLAPP також можуть
виступати невідповідність між заявленими вимогами та фактичними обставинами
справи, відсутність реальної перспективи виграшу справи позивачем.
У деяких випадках очевидно, що
позивачі намагаються виснажити фінансові ресурси відповідачів, заявляючи позов
якомога дорожчим, а мотивом позивача слугує безплідне марнування відповідачем
фізичних сил, часу та грошей, підрив його психофізіологічних спроможностей.
На нейтралізацію того ганебного
явища, коли недобросовісний позивач отримує нібито законний спосіб
маніпулювання судовою системою шляхом зловживання нею для гальмування права на свободу
вираження поглядів та права громадян отримувати інформацію з питань, що
становлять суспільний інтерес, спрямовані:
·
Резолюція ПАРЄ 2531 (2024) від 25.01.2024 «Протидія
стратегічним позовам проти участі громадськості (SLAPP): імператив для
демократичного суспільства»;
·
Рекомендація CM/Rec(2024)2 Комітету міністрів
державам-членам від 05.04.2024 щодо протидії використанню стратегічних позовів
проти участі громадськості;
·
Директива (ЄС) 2024/1069 Європейського
Парламенту та Ради від 11.04.2024 про захист осіб, які беруть участь у
громадській діяльності, від явно безпідставних позовів або зловживань судовими
процесами («Стратегічні позови проти участі громадськості»).
В Україні ці акти зараз активно
вивчаються правозахисниками, Верховною Радою України та Верховним Судом для
адаптації вітчизняного законодавства до стандартів ЄС.
Доречно також згадати, що дисциплінарні
скарги та обидва позови Бойка В.М. до судді Гольник Л.В. у визначальній частині
підстав є тотожними до його ж претензій до судді Касаційного господарського
суду в складі Верховного Суду Кібенко О.Р.
Цей висновок слідує з публічних
дописів Бойка В.М.
Так, у публікації від 20.01.2026 в
належному йому Телеграм-каналі «Записки пасквілянта» (https://t.me/volodymyrboyko/7796), що була
продубльована на його ж сторінці у соціальній мережі Facebook / https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965 (https://surl.li/yxczey), Бойко В.М.
нарікав на твердження, що вказаний канал «входить у «кремлівську мережу», є
«інструментом Росії для війни у інформаційному полі» і був створений
спецслужбами Російської Федерації для боротьби з професійним «громадським
активістом» Шабуніним» і «цей факт встановила суддя Касаційного
господарського суду у складі Верховного Суду Олена Рувімівна Кібенко […] 27
лютого 2024 року».
Там само Бойко В.М. повідомляв, що «для
початку» він «звернувся з цього приводу у Вищу раду правосуддя». А до
наступного допису від 20.01.2026 (https://t.me/volodymyrboyko/7797) він прикріпив «одним
pdf-файлом дисциплінарну скаргу» стосовно судді Кібенко О.Р.
Уже 28.01.2026 Бойко В.М.
розмістив допис із повідомленням: «Оскільки Олена Рувімівна вибачатись не
збирається, довелось мені підготувати позовну заяву до «її честі» (https://t.me/volodymyrboyko/7843).
За даними офіційного вебпорталу «Судова влада України» встановлено, що позов Бойка
В.М. до Кібенко О.Р. про спростування недостовірних відомостей 02.02.2026
надійшов до Немишлянського районного суду м. Харкова (справа № 645/781/26, провадження
№ 2/645/1522/26).
Ухвалою від 09.02.2026 суддя Немишлянського
районного суду міста Харкова Ульяніч І.В. постановив передати дану справу на
розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133962565).
Отже, Бойко В.М. і в цьому випадку висуває
безпідставні претензії не до авторів тих первинних публікацій, що на доказовій
основі підважують його репутацію, а до відомих своєю публічною позицією і
твердими антикорупційними та патріотичними переконаннями суддів, аби піддавати
їх безкінечним інсинуаціям у власних дописах, дисциплінарних скаргах і
цивільних позовах.
Офіційні підтвердження прокремлівської діяльності Бойка В.М. та пов’язаних із ним інформаційних ресурсів і персон
За
розпорядженням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації
України № 988/2793 від 24.12.2024 сайт «bastion.tv»
(він же «останній бастіон») заблокований
як такий, що займається поширенням дезінформації та пропагандистських
матеріалів, котрі становлять загрозу національній безпеці України. Тим же
розпорядженням заблокований і один із належних самому Бойку В.М. сайтів: https://volodymyrboyko.com/.
Розпорядження діє до припинення
або скасування воєнного стану в Україні. Деталі щодо блокування доступні за
посиланням: https://cip.gov.ua/ua/news/rozporyadzhennya-ncu-vid-24-12-2024-988-2793-pro-blokuvannya-domennikh-imen.
Після видання
Держспецзв’язком розпорядження матеріали зі свого заблокованого сайту Бойко
В.М. розмістив за іншою адресою: https://volodymyrboyko.wordpress.com/. Крім того, він продовжив співробітництво на
постійній основі з сайтом
«останній бастіон», де Володимир Бойко (з його позначенням: «відомий журналіст,
публіцист і блогер, який прославився своїми журналістськими розслідуваннями і
гучними політичними статтями») як автор має постійну сторінку, а поява на ній нових публікацій
відбувається практично щотижня: https://bastion.tv/volodimir-boiko_t340.
Діяльності ж сайту «останній бастіон» блокування не зупинило. Через соціальні мережі та месенджери редакція
сайту як закріплені повідомлення поширює інструкції щодо обходження блокування
та перегляд матеріалів сайту в режимі VPN (від Virtual Private Network –
віртуальна приватна мережа), це технологія, яка шифрує інтернет-трафік
користувача і приховує його IP-адресу, створюючи захищений тунель між пристроєм
користувача і мережею.
Громадянин Олешко М.В. теж є автором сайту
«останній бастіон» – із 12.02.2024, на належній йому сторінці він позначений як
«блоґер»: https://bastion.tv/miroslav-oleshko_t6853.
За повідомленням Служби безпеки
України від 22.11.2023 Олешко М.В. «незаконно
виїхав з України під час повномасштабного вторгнення і займається
інформаційно-підривною діяльністю, яка шкодить ЗСУ». Див.: https://ssu.gov.ua/novyny/za-materialamy-sbu-pidozru-otrymav-bloherukhyliant-yakyi-pislia-vtechi-z-ukrainy-zaklykaie-cholovikiv-khovatysia-vid-pryzovu.
Указом Президента України №
267/2025 від 01.05.2025 до Олешка М.В. застосовано персональні спеціальні
економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Зокрема, обмеження
провайдерами електронних послуг (службами соціальних мереж) доступу з території
України до контенту, розміщеного на його вебсторінках чи у каналах. Відповідну
інформацію розмістило Офіційне інтернет-представництво Президента України за
адресою: https://www.president.gov.ua/documents/2672025-54713.
Неможливість
притягнення особи до
відповідальності за публікації третіх осіб
Зрозуміло, що зазначені позивачем
публікації, які Гольник Л.В. пропонувала читачам своєї Facebook-сторінки для
ознайомлення, є руйнівними для репутації Бойка В.М.
Однак, по-перше, кожна людина
власними вчинками формує своє реноме.
По-друге, за неспростованості
викладеної в цих публікаціях інформації вона апріорі вважається достовірною,
тож Гольник Л.В. не може нести жодної юридичної відповідальності за цитування
даних публікацій, розміщення лінків на ці публікації чи скриншотів з них,
неспотворений переказ змісту цих публікацій і таке інше.
До моменту публічного спростування
певної інформації особою, яка першою поширила цю інформацію в медіа, ніхто не вправі вимагати від інших осіб видалення тих
чи інших цитат, скриншотів, що відтворюють повністю або в уривках оригінал
публікації, чи чогось подібного тільки на тій підставі, що комусь ця інформація
здалася незручною, неприємною чи, навіть, недостовірною.
А таке публічне спростування може відбутися з власної ініціативи автора первинної публікації, за вимогою тієї персони, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, чи за рішенням суду, що набрало чинності.
Зі змісту позовної заяви Бойка
В.М. можна зробити висновок, що поняттям «поширення інформації» він умисно підміняє
терміни «розміщення лінка / гіперпосилання / електронної адреси».
Розміщення лінка не
супроводжується поширенням інформації, оскільки гіперпосилання – це суто технічний засіб навігації в мережі Інтернет.
Інакше кажучи, воно пропонує потенційному читачеві шлях до інформації, вже
викладеної кимось на іншій платформі.
Гіперпосилання не містить
тверджень про факти та не створює новий акт
поширення інформації, а лише вказує, де у глобальній мережі певна інформація знаходиться.
Відповідно особа, яка розмістила
лінк, не є автором контенту за посиланням, якщо тільки вона не переадресовувала
читача до іншої своєї ж публікації.
Різного виду відповідальність за
створений ними контент можуть нести виключно безпосередні автори цього
контенту.
Відповідальність же за гіперпосилання, згідно з судовою практикою, як українською, так і європейською, може настати лише у виключних випадках – коли особа модернізувала зміст публікації, на яку посилається, під власні потреби та виклала ті чи інші положення першоджерела як свої – у вигляді категоричних тверджень, що не відповідають істині (є наклепом), чи спрямовані на прямі образи, приниження честі та гідності іншої особи, або викладені в брутальній формі.
Гольник Л.В. у жодному випадку не
була автором тих публікацій, на які розміщувала
гіперпосилання, вона не змінювала контент, доступний читачам за наведеними посиланнями,
її власні супровідні тексти (пости та коментарі) мали нейтральний характер або ж
містили оціночні судження, але не твердження про факти. Не є вона й членом
редакційних колегій, власницею чи засновницею електронних ресурсів, які
опублікували тексти, цитати з яких оспорює Бойко В.М.
Гольник Л.В. лише
використала технічні можливості мережі Інтернет для перенаправлення читачів її
текстів до першоджерел, які й можуть нести відповідальність згідно з нормами
ст. 277 ЦК України – за умови, що у відповідних судових процесах позивач,
котрий сам є доволі публічною особою, доведе факти поширення щодо нього саме недостовірної
інформації та наведе переконливі аргументи на спростування суті закидів щодо
себе з боку його опонентів.
Неможливість
притягнення особи до відповідальності за коментарі третіх осіб
Стосовно намірів позивача притягнути
Гольник Л.В. до цивільно-правової відповідальності за висловлювання на його,
Бойка В.М., адресу з боку інших користувачів соціальної мережі Facebook, слід зазначити таке.
У позові неодноразово повторюється, що відповідач нібито «є модератором своєї
фейсбук-сторінки й повністю відповідає за її зміст і наповнення» / «повністю визначає її зміст і
наповнення». Отже, незручні для Бойка
В.М. коментарі / вислови поширені, за твердженнями
останнього, не реальними їх авторами, а саме Гольник Л.В. Тому вона має за це відповісти – у спосіб, що «матиме
виховний момент» для неї як судді та ще й для її чоловіка, Гавриленка І.М.
Позивач доходить, навіть, до таких
абсурдних формулювань, як от: «Під цим дописом Відповідач поширила наступні коментарі
на мою адресу». А в заключній частині свого позову, арк. 21, Бойко В.М. свідомо
та абсолютно цинічно вдається до прямих перекручень:
«Відповідач є власником і модератором своєї персональної сторінки
в соціальній мережі Фейсбук і повністю відповідає за її наповнення, у тому числі
– за зміст коментарів інших користувачів соцмережі, які розміщуються на цій
фейсбук-сторінки виключно з дозволу Відповідача. Соціальна мережа Фейсбук надає
Відповідачу необхідні інструменти для модерації своєї фейсбук-сторінки, приховування
або видалення коментарів, які порушують законодавство чи загальноприйняті норми
моралі, а також для блокування можливості залишати коментарі для будь-якого
користувача соцмережі.
Відповідач обізнана з цими інструментами й застосовує їх до
тих коментаторів, які розміщують на її фейсбук-сторінці критику на її адресу.
Зокрема, 17 грудня 2025 року суддя Гольник Л.В. на своїй персональній сторінці в
соціальній мережі Фейсбук за адресою в інтернеті розмістила черговий бруд про
мене за адресою в інтернеті:
https://www.facebook.com/share/p/1H4iXbHne8/
Оскільки коментатори стали вказувати Відповідачу на те, що
вона грубо порушує законодавством та Кодекс суддівської етики, Відповідач
видалила коментарі, які їй не сподобались, зазначивши наступне (додаток 32):
«Цей пост виявився ще й тестом на адекватність деяких підписників на мою сторінку.
Повидаляла таких "друзів", не задумуючись. Вступати в полеміку з ними
вважаю марною втратою часу». У той же час коментарі, у яких містяться образи на
мою адресу, Відповідач залишає й навіть заохочує користувачів соцмереж до написання
непристойних фраз і слів щодо мене».
Такі твердження позивача, Бойка
В.М., є банальними маніпуляціями та свідомою, однак доволі примітивною, спробою
ввести суд в оману.
При цьому ніхто з коментаторів не
вказував Гольник Л.В. «на те, що вона грубо порушує законодавством та Кодекс
суддівської етики» – тут позивач також повідомляє неправду. До того ж Гольник
Л.В., і це чітко зазначено у відповідному її коментарі, видалила не «коментарі,
які їй не сподобались», а поодиноких поціновувачів специфічної публіцистичної
творчості Бойка В.М. – з числа своїх facebook-друзів.
На маніпулятивну поведінку
позивача вказує й один із наданих ним суду додатків до позову, а саме Дод. 30 –
«Коментар Гавриленка до допису від 12.07.2025.pdf». На цьому скриншоті Бойко
В.М. заради створення враження, що «Відповідач поширила коментар свого чоловіка
Гавриленка І.М.», вимушено навів і ті коментарі, що передували моєму –
оскільки я давав відповідь прихильниці Бойка В.М., мій коментар був наступним у
ланцюжку обговорення посту Гольник Л.В.
Попри надзвичайну брутальність
висловлювань прибічниць Бойка В.М. та їхню некоректність по відношенню до
Гольник Л.В. як авторки посту (Вікторія Костюк: Шабунін отримував
бойові у той час, коли шаройо[.]ився в Києві. Ваш син теж так робить?
Якщо ні, то чому ви захищаете Шабуніна? […] Немає до вас поваги за таку
позицію; Горяна Єлена: Тобто суддя теж робить вигляд, що не
знайома з дворічним розслідуванням Бойка […]) коментарі цих персон, як і
всі інші, дотепер знаходяться під постами Гольник Л.В., зазначеними Бойком В.М.
у його позові.
Про появу того чи іншого коментаря
автор посту дізнається тоді ж, коли й усі його facebook-друзі (Friends) та
підписники на його сторінку (Followers) – вже після розміщення коментаря під
постом (з тією різницею, що автор посту має отримувати гарантоване персональне сповіщення
про новий коментар, інші ж користувачі отримують такі сповіщення лише якщо: вони
взаємодіяли з постом, їх згадали у коментарі або вони підписані на оновлення –
однак у разі масовості коментарів такі сповіщення можуть «злипатися» і вести
лише до останнього з коментарів).
Публікування коментаря його автор здійснює
цілком самостійно і без жодної підготовчої взаємодії з автором того посту, який
він коментує (у формі попереднього узгодження тексту чи чогось подібного, як
прагне зобразити Бойко В.М.).
Водночас соціальна мережа Facebook
надає кожному своєму користувачу можливості особисто реагувати на недружній,
образливий або шкідливий для нього контент (пости, зображення чи коментарі до
них).
Зокрема, Бойко В.М. міг накласти персональні
обмеження (Protecting your space) на неприємний саме йому контент – застосувавши
такі функції як: приховати допис (Hide post), щоб більше не бачити конкретний
пост у власній стрічці; скасувати підписку (Unfollow), аби жодні пости чи
повідомлення про коментарі певної людини ніколи більше не з’являлись у його
стрічці чи вікні сповіщень; зробити перерву (Take a break), що обмежує
появу контенту від певної особи без видалення її з числа своїх facebook-друзів;
блокування (Block), тобто повне припинення будь-якої взаємодії, за якого
інший користувач соціальної мережі втрачає можливість бачити профіль особи, котра
його заблокувала, писати їй або коментувати її пости.
Нарешті, Бойко В.М. міг звернутися до адміністраторів Facebook зі скаргами (Report) на порушення Норм спільноти і повідомити, що певна публікація або коментар містять ворожі висловлювання (hate speech), цькування (bullying) тощо. У разі підтвердження порушення відповідний контент підлягав би видаленню, а його автор отримав би попередження або й блокування (бан) на більший чи менший термін – аж до постійного блокування, залежно від тяжкості порушень Норм спільноти.
Отже, згідно з технічними
особливостями соціальної мережі Facebook, Гольник Л.В. не мала попереднього
модераційного контролю над повідомленнями, які залишають треті особи. Як і всі
індивідуальні користувачі цієї платформи (на відміну від адміністраторів груп)
вона жодним чином не моделювала направленість чужих коментарів (наприклад, видаленням критики на свою адресу, але залишенням інформації, незручної для
Бойка В.М.), не здійснювала вона і якесь вибіркове редагування
змісту чужих висловлювань (змінювати власні коментарі в будь-який момент можуть
тільки їх автори). Тим більше, Гольник Л.В. не є автором коментарів, залишених
під її постами іншими особами.
Вимоги щодо
відповідальності Гольник Л.В. за дії інших осіб (таких як і вона користувачів соціальної
мережі Facebook) чи за технічні алгоритми створення та відображення
коментарів на майданчику Meta Platforms, Inc. (до 28.10.2021
– Facebook, Inc.) позбавлені жодного сенсу.
Натомість позивач, Бойко В.М., мав
можливості впливу на небажаний для нього контент, однак свідомо не став
використовувати ці можливості.
Ця справа створила значний
прецедент щодо відповідальності онлайн-платформ за модерацію контенту,
створеного користувачами, підкреслюючи баланс між захистом свободи слова та
захистом репутації людей.
Великий новинний
портал Delfi опублікував статтю про рішення поромної компанії. Стаття отримала як
ідентифіковані, так і анонімні читацькі коментарі, що здебільшого містили мову
ворожнечі та прямі заклики до насильницьких дій, спрямовані на власника
поромної компанії. Такі коментарі були явно незаконними, а портал, попри
наявність системи модерації, вчасно їх не видалив.
У своєму рішенні ЄСПЛ
підкреслив, що Delfi як професійний видавець, мала б усвідомлювати потенційні
ризики, пов’язані з дозволом на коментарі, та мати засоби для запобігання шкоді
третім особам.
Суд наголосив, що
справа стосується великого, професійно керованого, інформаційного
інтернет-порталу, який на комерційній основі публікує свої власні інформаційні
статті та запрошує читачів додавати до них свої коментарі, маючи від кількості
залучених читачів та від їхньої активності на порталі комерційний зиск.
До того ж, відразу
після публікації коментарів на інформаційному порталі фактичні автори цих
коментарів вже не могли змінити їх чи видалити – тільки компанія Delfi мала відповідні
технічні можливості.
З огляду на ці
обставини ЄСПЛ визнав, що компанію Delfi слід розглядати як таку, що
здійснювала значний контроль щодо коментарів, які публікувалися на її порталі.
Обізнаність Бойка В.М.
у безпідставності його вимог до Гольник Л.В.
Невмотивованість висунення
претензій правового характеру до певної особи у зв’язку з розміщенням нею
лінків (посилань) на давно присутні в загальному доступі публікації інших осіб,
а так само – через висловлювання інших людей у коментарях до публічних дописів
цієї ж особи у соціальних мережах, кілька разів були повідомлені Бойку В.М. як
серійному дисциплінарному скаржнику на дії судді Гольник Л.В. – в ухвалах
Дисциплінарних палат ВРП та висновках дисциплінарних інспекторів ВРП за його
скаргами.
Наприклад, в ухвалі Другої
Дисциплінарної палати ВРП № 96/2дп/15-26 від 21.01.2026 «Про залишення без
розгляду та повернення дисциплінарної скарги Бойка В.М. стосовно судді
Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В.» (https://hcj.gov.ua/doc/doc/56958)
сказано:
«[…] посилання скаржника на, нібито, порушення суддею
Гольник Л.В. вимог моралі, доброчесності, неупередженості, суддівської етики та
стандартів поведінки не підтверджуються фактичними обставинами та змістом
оприлюдненого нею допису в соціальній мережі Facebook від 12 липня 2025 року.
Зазначений допис містить виключно поширення посилань на
публікації у загальнонаціональних засобах масової інформації — «Українська
правда» та «Дзеркало тижня (ZN.UA)» — а також загальне оціночне судження щодо
суспільно значущої теми, а саме ризиків для демократичних інститутів та
антикорупційної інституційної інфраструктури в Україні. При цьому допис не
містить жодних згадок про скаржника, не ідентифікує його прямо чи опосередковано,
не містить тверджень щодо виконання ним військової служби, не оцінює його дій,
мотивів або особистих якостей.
У тексті допису відсутні образливі висловлювання,
приниження честі та гідності, наклепницькі твердження чи поширення недостовірної
інформації про будь-яких осіб. Також відсутні ознаки агітації, тиску на
органи правопорядку або суд, закликів до уникнення будь-якою особою юридичної
відповідальності чи втручання у здійснення правосуддя.
Сам по собі факт поширення суддею інформації з
відкритих джерел, а також висловлення узагальненої позиції щодо питань, які
становлять значний суспільний інтерес, відповідає праву судді на свободу
вираження поглядів та не виходить за межі допустимої публічної комунікації,
визначеної стандартами суддівської етики.
[…] не підтверджено доводи про ведення суддею
наклепницької кампанії, поширення вигаданих тверджень про причетність скаржника
до спецслужб іноземної держави чи приниження ветеранів війни, оскільки такі
висловлювання у перевіреному дописі відсутні.
Щодо посилання скаржника на коментарі до допису судді від
12 липня 2025 року, то Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя
встановлено, що коментар про «журналіста ОСОБА2» з оціночним судженням про
його діяльність був розміщений не суддею, а іншою особою. Коментар містить
особисту думку дописувача без образ на адресу третіх осіб».
Ухвала Другої Дисциплінарної
палати ВРП № 273/2дп/15-26 від 25.02.2026 «Про залишення без розгляду
та повернення дисциплінарної скарги Бойка В.М. стосовно судді Шевченківського
районного суду міста Полтави Гольник Л.В.» (https://hcj.gov.ua/doc/doc/57509)
говорить:
«Зміст публікації судді Гольник Л.В. від 7 травня 2025
року в соціальній мережі Facebook має характер оціночних суджень і
публічної реакції на поширення щодо неї недостовірних, на її переконання,
відомостей, що стосуються її професійної діяльності та особистого життя. У
дописі не міститься прямих образ, погроз або закликів, а наведені твердження
ґрунтуються на публічно доступних джерелах і матеріалах інших осіб, на які
суддя прямо посилається.
Сам по собі факт висловлення суддею позиції у соціальній
мережі щодо суспільно значущих подій, інформаційних кампаній чи публічних осіб
не може розцінюватися як порушення вимог суддівської етики […]
Допис судді Гольник Л.В. від 24 травня 2025 року
був розміщений у контексті публічного обговорення поданої стосовно судді
дисциплінарної скарги та пов’язаних із цим публічних звинувачень, а тому містив
пояснення її позиції та аргументи на власний захист. Такі дії охоплюються
реалізацією права на свободу вираження поглядів і захист честі та ділової
репутації та самі по собі не свідчать про порушення стандартів суддівської
етики.
Наведені у дописі висловлювання мають характер суб’єктивної
оцінки, критики діяльності скаржника як публічної особи. Вони не містять
погроз, використання ненормативної лексики […]
Щодо допису судді Гольник Л.В. від 14 червня 2025 року,
то зміст цього допису є реакцією на подану щодо неї дисциплінарну скаргу та
доповнення до неї і фактично становить публічне викладення власної позиції на
захист своєї репутації.
Висловлювання судді мають характер оціночних суджень,
критики аргументів скаржника та способу реалізації ним права на звернення.
У дописі не міститься закликів до протиправних
дій, приниження людської гідності […]
Стосовно коментарів до допису судді, які можуть
принижувати честь та гідність автора скарги, то Другою Дисциплінарною палатою
Вищої ради правосуддя не встановлено авторства судді Гольник Л.В. щодо висловів
наведених в скарзі».
У висновку дисциплінарного інспектора
ВРП Волкової А.М. від 03.02.2026, що ліг в основу відповідної частини ухвали
Першої Дисциплінарної палати ВРП № 214/1дп/15-26 від 16.02.2026 «Про
залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг скаржникам» (https://hcj.gov.ua/doc/doc/57318), йдеться,
зокрема, про таке:
«[…] посилання скаржника на нібито порушення суддею
Гольник Л.В. вимог моралі, доброчесності, неупередженості, суддівської етики та
стандартів поведінки не підтверджуються фактичними обставинами та змістом
оприлюднених нею дописів в соціальній мережі Facebook від 24 травня та 14
червня 2025 року.
У тексті дописів відсутні образливі висловлювання,
приниження честі та гідності, наклепницькі твердження чи поширення
недостовірної інформації про будь-яких осіб […]
Сам по собі факт поширення суддею інформації з
відкритих джерел, а також висловлення узагальненої позиції щодо питань, які
становлять значний суспільний інтерес, відповідає праву судді на свободу
вираження поглядів та не виходить за межі допустимої публічної комунікації,
визначеної стандартами суддівської етики, зокрема, в частині права судді
коментувати інформацію щодо неї особисто.
Щодо посилання скаржника на коментарі до дописів судді
від 24 травня та 14 червня 2025 року, то попередньою перевіркою встановлено, що
коментарі про ОСОБА1 з оціночними судженнями про ОСОБА1 особу та діяльність
були розміщені не суддею Гольник Л.В., а іншими особами, що не суперечить
приписам статті 34 Конституції України про свободу слова.
Кодекс суддівської етики не встановлює обов’язку судді
модерувати чи редагувати сторінку (наприклад, видаляти коментарі, блокувати
користувачів, фільтрувати контент), але із загальних етичних вимог для суддів
випливає, що суддя повинен обережно ставитися до того, що з’являється на його
сторінці, адже будь-який контент може впливати на сприйняття його незалежності
та неупередженості».
У висновку дисциплінарного інспектора
ВРП Волкової А.М. від 03.02.2026, що ліг в основу відповідної частини ухвали
Першої Дисциплінарної палати ВРП № 237/1дп/15-26 від 23.02.2026 «Про
залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг скаржникам» (https://hcj.gov.ua/doc/doc/57436),
констатовано:
«[…] посилання скаржника на нібито порушення суддею
Гольник Л.В. вимог моралі, доброчесності, неупередженості, суддівської етики та
стандартів поведінки не підтверджуються фактичними обставинами та змістом
оприлюднених нею статті та допису в соціальній мережі Facebook від 28 жовтня
2025 року.
У тексті статті та допису відсутні образливі
висловлювання, приниження честі та гідності […]
Сам по собі факт поширення суддею інформації з
відкритих джерел, а також висловлення узагальненої позиції щодо питань, які
становлять значний суспільний інтерес, відповідає праву судді на свободу
вираження поглядів та не виходить за межі допустимої публічної комунікації,
визначеної стандартами суддівської етики, зокрема, в частині права судді
коментувати інформацію щодо неї особисто».
Правові підстави
для відмови в задоволенні позову
Власну обізнаність з
основоположними стосовно предмету позову правовими нормами засвідчує й сам
позивач, Бойко В.М. Так, на арк. 16 позову він стверджує:
«[…] статтею 34 Конституції України кожному гарантується
право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і
переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено,
що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу
дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без
втручання органів державної влади і незалежно від кордонів».
Знайомий позивач і з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України та
прямо згадує їх – арк. 22 позову. Однак намагається використовувати протилежно
до реального їх змісту.
Між тим, ч. 1 вказаної статті
передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок
поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має
право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частина 4 тієї ж статті
обумовлює, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Водночас ч. 6 ст.
277 ЦК України вказує, що фізична особа, особисті немайнові права
якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на
спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку,
встановленому законом. А ч. 7
тієї ж статті – що спростування недостовірної інформації здійснюється у
такий же спосіб, у який вона була поширена.
«9. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи
ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну
інформацію, а також автор цієї інформації.
Якщо позов пред’явлено про спростування інформації,
опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор
і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує
її функції […].
У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації
не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа,
структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом
юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу
масової інформації.
У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової
інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа
також є належним відповідачем.
При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації
без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі
має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації».
«12. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної
інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та
власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в
позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) (1618-15).
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу
та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли
інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник
веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки
саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної
інформації.
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані
відповідно до положень ЦПК (1618-15) в адміністратора системи реєстрації та
обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи
ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі,
зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то
при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють
діяльність засобів масової інформації».
Наведені вище постулати
неодноразово закріплені вітчизняною судовою практикою (у скоригованому
відповідно до змін законодавства вигляді – зокрема, внаслідок втрати чинності
ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та ЗУ «Про
інформаційні агентства» й набуттям чинності ЗУ «Про медіа»).
Якщо позивач не заявляє клопотання
про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в
окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти
у задоволенні позову.
Пред’явлення позову до
неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні
позову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505499).
Зокрема, ЄСПЛ зазначив:
«Справа компанії-заявника стосувалася «обов’язків та
відповідальності» інформаційного інтернет-порталу, з точки зору статті 10, у
конкретній ситуації, коли он-лайн стаття містила гіпер-посилання, що скеровує
до доступного Інтернет контенту, який пізніше було визнано дифамаційним. Беручи
до уваги роль Інтернету у підвищенні доступу громадськості до новин та
інформації, самою метою гіпер-посилань було, завдяки посиланню на інші сторінки
та веб-ресурси, дозволити Інтернет-користувачам перейти до та з матеріалу в
мережі, що характеризується наявністю величезної кількості інформації.
Гіпер-посилання сприяли безперешкодному функціонуванню Інтернету, роблячи
інформацію доступною завдяки зв’язку між собою. Гіпер-посилання, як техніка
звітування, істотно відрізнялися від традиційних публікацій, оскільки, як
правило, вони просто спрямовували користувачів на контент, доступний де-інде в
Інтернеті. Вони не становили пов’язані висловлювання аудиторії та не
повідомляли про їхній зміст, а лише слугували для привернення уваги читачів до
існування матеріалу на іншому веб-сайті. Іншою відмінною рисою гіпер-посилань,
у порівнянні з діями, спрямованими на розповсюдження інформації, було те, що
особа, яка посилається на інформацію через гіпер-посилання, не здійснювала
контролю за контентом веб-сайту, до якого гіпер-посилання створювало доступ, і
який може бути змінений після створення посилання, окрім природнього винятку,
коли гіпер-посилання вказує на контент, контрольований тією ж особою. Крім
того, контент, якого стосується гіпер-посилання, вже було розповсюджено
первинним видавцем, надаючи необмежений доступ для громадськості.
Питання про те, чи може розміщення гіпер-посилання
виправдано, з точки зору статті 10, призвести до відповідальності за зміст,
вимагає індивідуальної оцінки в кожному випадку, враховуючи наявність низки
чинників. Зокрема, для аналізу відповідальності компанії-заявника, як видавця
гіпер-посилання, були важливі наступні аспекти: (i) чи журналіст схвалив
оскаржуваний контент; (ii) чи журналіст повторив оскаржуваний контент (не
схвалюючи його); (iii) чи журналіст просто розмістив гіпер-посилання на
оскаржуваний зміст (без підтвердження або повторення); (iv) чи знав журналіст
або міг розумно знати, що оскаржуваний контент був наклепницьким або іншим
чином незаконним; (v) чи діяв журналіст добросовісно, дотримувався
журналістської етики і здійснив належну перевірку, очікувану від відповідальної
журналістики?»
«[…] відповідний угорський закон, витлумачений
компетентними національними судами, виключив будь-яку значущу оцінку прав
заявника на свободу вираження поглядів згідно зі статтею 10, в ситуації, коли
обмеження вимагали б максимального розгляду, з огляду на обговорення питання,
що становить загальний інтерес. Дійсно, суди постановили, що гіпер-посилання
становили поширення інформації та розподіляли об’єктивну відповідальність, і такий
напрямок дій фактично виключав будь-яке врівноваження між конкуруючими правами,
тобто права на репутацію політичної партії та права на свободу вираження
поглядів компанії-заявника. Така об’єктивна відповідальність може мати
передбачувані негативні наслідки для потоку інформації в Інтернеті, що
спонукатиме авторів статей і видавців взагалі утримуватися від гіпер-посилання
на матеріал, над спірним контентом якого вони не мають контролю. Це може мати
прямий або непрямий вплив на свободу слова в Інтернеті.
Впровадження національними судами об’єктивної
відповідальності щодо компанії-заявника не ґрунтувалося на відповідних і
достатніх підставах. Таким чином, цей захід становив непропорційне обмеження
права на свободу вираження поглядів».
Суспільне значення судового процесу за позовом Бойка В.М.
до судді Гольник Л.В.
При визначенні характеру даного
процесу як SLAPP-атаки не повинно вводити в оману те, що Бойко В.М. є
журналістом, публіцистом чи блогером, а Гольник Л.В. – суддею.
Бойко В.М. давно вже позиціонує себе
як борця з антикорупціонерами та прибічниками демократичного проєвропейського цивілізаційного
розвитку України («соросятами» – в термінології, притаманній середовищу
позивача) і намагається атакувати їх не лише на персональному рівні, але й на рівні
антикорупційних інституцій та загальної спрямованості реформ.
Гольник Л.В. позивач прагне
дискредитувати саме як відому й за межами України суддю та викривача корупції
(що проявляється навіть у висловлюваннях, використаних Бойком В.М. у даній
позовній заяві – наприклад на арк. 1 він згадує «Шабуніна В.В., який, як
виявилось, є другом Відповідача та її соратником по так званій «антикорупційній
боротьбі», взявши цей термін у лапки).
Окрім подачі дисциплінарних скарг у
практично «промислових масштабах» – і за їх кількістю, і за обсягом, а також
цивільних позовів, Бойко В.М. поширює інсинуації та вульгарні образи на адресу
судді Гольник Л.В. дописами на своїй персональній сторінці у соціальній мережі
Facebook (https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965),
належних йому Телеграм-каналі «Записки пасквілянта» (https://t.me/volodymyrboyko) та сайті
під назвою «Хроніки Українських Йолопів» (https://volodymyrboyko.wordpress.com/).
При цьому Бойку В.М. як посередньому представнику так званої «жовтої преси» властиве стремління до влаштування нових і нових скандалів, зазвичай – у спосіб маніпуляцій із хронологією подій, фактами і документами, та прагнення до самозвеличення із хвалькуватим перебільшенням вдаваних журналістських «заслуг», досягнутих у минулому.
Вірогідно, «прикладною» метою
медійної та процесуальної активності Бойка В.М. є намагання не тільки змусити
суддю Гольник Л.В. припинити висловлювати свою думку на суспільно важливі теми,
а й завадити її суддівській кар’єрі як учасниці конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в
апеляційних судах, а віднедавна – ще й
конкурсу з обрання членів ВРП за квотою Верховної Ради України. Відповідні
спонукальні мотиви поведінки простежуються у низці текстів його авторства.
Так, у дописі від 11.12.2025 (https://t.me/volodymyrboyko/7620), що був оперативно
відтворений іншим Телеграм-каналом із вказаної вище прокремлівської
мережі – «Под мантией» (https://t.me/PodMantiyey/6866)
Бойко В.М. так називає Гольник Л.В.: «суддя (підкреслюю – діюча суддя
місцевого суду, яка зараз ще й балотується на посаду судді апеляційного суду)».
У статті під назвою «Дисциплінарна
палата № 6», яку Бойко В.М. 14.02.2026 розмістив на власному сайті (https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/02/14/palata-6/) та передрукував
15.02.2026 на сайті «останній бастіон» (https://bastion.tv/disciplinarna-palata-6_n78297; заархівована
копія: https://archive.is/dLycr), позивач позначив Гольник Л.В. як «жрицю
Феміду з Полтави, яка оголосила себе «громадською активісткою» в сподіванні, що
Шабунін вкупі з іншими «соросятами» допоможе їй посісти посаду судді
Харківського апеляційного суду».
У дописі від 02.03.2026 (https://t.me/volodymyrboyko/7989),
відтвореному того ж дня на власній Facebook-сторінці (https://surl.li/spnxka), Бойко виклав у загальний
доступ свою позовну заяву до Гольник Л.В., вказавши конкретні обставини даної
справи – № 554/756/26, і написав про відповідача:
«Читаючи позовну заяву, прошу не забувати, що весь
викладений у ній бруд поширювала не просто якась підпарканна шалава, а
представник судової влади, чинний суддя Шевченківського районного суду міста
Полтави, яка зараз намагається посісти посаду судді Харківського апеляційного
суду».
Крім того, Бойко В.М. свідомо неправдиво повідомляв
своїм читачам, що суддя Гольник Л.В. «отримала ухвалу суду, якою їй
запропоновано в 15-денний термін надати докази поширюваної нею брехні.
Тепер Гольник сподівається за допомогою своїх друзів з
Вищої ради правосуддя Маселка, Мороза, Котелевець, Мельника та Ковбій
шантажувати суддю Київського районного суду міста Полтави Жанну Кузіну. І прямо
заявляє, що вона наперед знає, яким буде судове рішення в справі за моїм
позовом».
Сформулював Бойко В.М. у тому ж дописі й
«суспільну місію» своїх зусиль:
«[…] якщо зараз покарати цю наклепницю, то
псевдо-громадські організації «Автомайдан» і «Де Юре» можуть залишитись без
фінансування.
Відтак, подальші дії по наведенню порядку в судовій
системі є очевидними – найближчим часом я докладно проінформую всіх
грантодавців, які фінансують Шабуніна, Жернакова і Ко, про те, що їхні гранти
витрачаються не тільки на особисте збагачення «активістів», але й для просування на суддівські посади персон типу
Гольник».
Нарешті, свій присвячений судді Гольник Л.В. допис
від 04.03.2026 (https://t.me/c/1275775256/89156),
паралельно передрукований у Facebook (https://surl.li/mugimg),
а 05.03.2026 – на сайті «останній
бастіон» (https://bastion.tv/suddya-antisemitka-hoche-stati-chlenom-vishoyi-radi-pravosuddya_n78744;
заархівована копія: https://archive.is/3PmLD),
Бойко В.М. з якогось дива нарік «Суддя-антисемітка хоче стати членом Вищої
ради правосуддя».
Неабияка медійна та скаржницька активність
Бойка В.М. змусила суддю Гольник Л.В. 28.02.2026 проінформувати читачів її Facebook-сторінки
ще й про цивільно-правові претензії вказаного діяча до неї (https://surl.li/duhgkf). Пост Гольник Л.В. того
ж дня був передрукований порталом Цензор.НЕТ окремим матеріалом під назвою «Бойко
хоче грошей» і викликав значний суспільний резонанс, про що свідчать понад 6 300
переглядів та низка коментарів (https://censor.net/ua/blogs/3602874/yak-ser-yiniyi-skarjnik-boyiko-namaga-tsya-zarobiti-na-sudd-golnik).
Тож можна стверджувати, що даний судовий
процес уже набув значного розголосу.
Додаткові, хоч і побічні, аргументи
на користь того, що позов Бойка В.М. переслідує не ту мету, яка офіційно
декларується, надають наступні обставини.
У свою дописах, дисциплінарна
скаргах і, навіть, цьому позові – арк. 6, Бойко В.М. вказує, що в правових питаннях
його консультує та представляє його інтереси в ініційованих Бойком В.М.
кримінальних провадженнях і судових справах київський адвокат Кравець Р.Ю.
Про останнього з відкритих джерел відомо,
що той «є засновником і партнером компанії «Кравець і партнери». Він керує
кількома громадськими організаціями, має благодійний фонд «Агуна» та очолює
організацію «Правова держава».
Кравець згадувався у справі
«плівок Вовка». За даними слідства, судді з нині ліквідованого Окружного
адмінсуду Києва залучили його, щоб встановити контроль над Вищою
кваліфікаційною комісією суддів (ВККС). Громадська організація Кравця, казало
слідство, подавала позови проти членів ВККС в ОАСК з проханням визнати відсутність
у них повноважень.
У своїх соцмережах Кравець
називав працівників НАБУ «керованими іноземцями», активістів та медіа –
«соросятами». Він також подавав заяви про визнання організацій DEJURE та «Центр
протидії корупції» «екстремістськими», а журналістів «Схем» називав
госдепівськими.
Кравець також стверджує, що в
Україні нібито немає кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації»
(джерело інформації: https://watchers.media/articles/osobyste-zobov-yazannya-yak-sud-obyrav-zapobizhnyj-zahid-aktyvistu-vitaliyu-shabuninu/).
У дослідженні Громадської ініціативи «Голка», окрім належного Бойку В.М. Телеграм-каналу
«Записки пасквілянта», фігурує як виразно прокремлівський і канал, який веде Ростислав
Кравець – із зазначенням свого статусу адвоката та контактних даних (https://t.me/rkravetsUA).
Зазначені канали, а також згаданий вище «Под
мантией», активно розповсюджують дописи один одного.
Прикметно також, що сайт адвокатського
об’єднання «Кравець і Партнери» регулярно висвітлює діяльність Бойка В.М. як
заявника у кримінальних провадженнях, спрямованих на переслідування чільних українських
громадських діячів (див., наприклад:
https://knpartners.com.ua/jurist-rostislav-kravec-pojasniv-chomu-nabu-maie-buti-likvidovane/).
При цьому, як у другій із вказаних
публікацій, адвокат Кравець Р.Ю. суголосно меседжам свого багаторічного
партнера робить заяви на кшталт «НАБУ потрібно ліквідувати, оскільки воно
покриває наближених осіб, які знищують незалежність та суверенітет України».
Доходить навіть до того, що сайт адвокатського
об’єднання «Кравець і Партнери» відтворює статті Бойка В.М., опубліковані забороненим
владою України сайтом «останній бастіон» і розміщує лінки на це джерело (https://knpartners.com.ua/koli-zahist-obertaietsja-zlochinom-istorija-z-advokatskoi-praktiki/;
заархівована копія: https://archive.is/1yoB7).
До речі, оскільки Кравець Р.Ю. є цілком
кваліфікованим адвокатом, при виготовленні даного позову Бойко В.М. не міг
добросовісно помилятися, даючи свідомо викривлене тлумачення правових норм,
судової практики та усталеної юридичної термінології.
Обґрунтовування суми судових витрат відповідача
Гольник Л.В. є суддею Шевченківського районного суду міста Полтави.
Загальновідомо, що рівень навантаження суддів цього суду є одним із найбільших серед
усіх загальних місцевих судів (12-те місце в Україні).
За оприлюдненими на офіційному вебсайті Ради суддів
України даними в 2025 році
до Шевченківського районного суду м. Полтави надійшло справ та
матеріалів – 29011. Нормативний час, необхідний для розгляду зазначеної
кількості справ і матеріалів, становить 79692 год., а чисельність суддів за нормативами для їх
розгляду – 49, натомість у цей період правосуддя в суді здійснювали лише 17
суддів (https://rsu.gov.ua/mzs-2025_4-maps).
Як судді цивільно-правової
спеціалізації з одночасним виконанням обов’язків слідчого судді та з можливістю
залучення до колегіального розгляду кримінальних
проваджень або справ, де обвинуваченим або потерпілим є неповнолітня чи
малолітня особа (https://ok.pl.court.gov.ua/sud1622/pro_sud/zasady/chynni_z_01), з року в рік Гольник Л.В. доводиться працювати
буквально на межі фізичних можливостей і мати постійне надмірне судове
навантаження.
Чимало часу забирає й участь судді Гольник Л.В. у конкурсах
на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та з обрання членів ВРП
за квотою Верховної Ради України.
З огляду на
ці обставини, Гольник Л.В. як відповідач за позовом Бойка В.М. не має змоги
брати безпосередню участь у даній судовій справі та змушена покласти відповідні
обов’язки на мене, Гавриленка І.М., як її
представника за довіреністю.
Моєю ж поточною діяльністю є проведення незалежних журналістських
розслідувань (результат одного з таких масштабних проєктів – під назвою «Останній бастіон» кремля у Полтаві» – оприлюднив нещодавно сайт «Українська правда»), а також ведення блогів у місцевих
медіа, зокрема, на шпальтах інтернет-видання «Полтавщина» (https://blog.poltava.to/igor-gavrylenko/).
Частина 2 ст. 138 ЦПК України вказує, що стороні, на
користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою
стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру
середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять –
пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Із 01.01.2026 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 8647
грн, у погодинному розмірі – 52 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат Гольник Л.В. як відповідача
складається з компенсації за відрив від звичайних занять її представника,
Гавриленка І.М., у сумі 7176 грн (сім тисяч сто сімдесят шість гривень 00
копійок).
Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не надано належних та
допустимих доказів наявності юридичного складу порушення прав позивача, а також
заподіяння моральної шкоди позивачу, керуючись положеннями ст. 277 ЦК України,
ст. 12, 81 ЦПК України, та релевантними й актуальними правовими позиціями
Верховного Суду,
ПРОШУ:
У задоволенні позовної заяви Бойка В.М. до Гольник Л.В. про захист
честі, гідності та ділової репутації, стягнення з відповідача на користь
позивача моральної шкоди у розмірі 200000 грн відмовити.
Стягнути з позивача судові витрати відповідача у сумі 7176 грн (сім тисяч
сто сімдесят шість гривень 00 копійок).
Опис вмісту файлів у Додатках:
1. Файл
«16-02-2026_висновок_ДІ_Волкова_Гольнік.docx» – додаток до ухвали Першої
Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 214/1дп/15-26 від 16.02.2026
«Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг скаржникам»
– розміщена для загального доступу за електронною адресою: https://hcj.gov.ua/doc/doc/57318;
2. Файл
«23-02-2026_висновок_ДІ_Волкова_Гольнік.docx» – додаток до ухвали Першої
Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 237/1дп/15-26 від 23.02.2026
«Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг скаржникам»
– розміщена для загального доступу за електронною адресою: https://hcj.gov.ua/doc/doc/57436;
3. Файл
«273_25.02.2026.rtf» – ухвала Другої Дисциплінарної палати Вищої ради
правосуддя № 273/2дп/15-26 від 25.02.2026 «Про залишення без розгляду
та повернення дисциплінарної скарги Бойка В.М. стосовно судді Шевченківського
районного суду міста Полтави Гольник Л.В.» – розміщена для загального
доступу за електронною адресою: https://hcj.gov.ua/doc/doc/57509;
4. Файл
«96_21.01.2026.rtf» – ухвала Другої Дисциплінарної палати Вищої ради
правосуддя № 96/2дп/15-26 від 21.01.2026 «Про залишення без розгляду та
повернення дисциплінарної скарги Бойка В.М. стосовно судді Шевченківського
районного суду міста Полтави Гольник Л.В.» – розміщена для загального доступу
за електронною адресою: https://hcj.gov.ua/doc/doc/56958;
5. Файл
«Дисциплінарна_скарга_щодо_судді_Кібенко.pdf», розміщений 20.01.2026 Бойком
В.М. у публічному доступі на належному йому Телеграм-каналі «Записки пасквілянта» за
адресою: https://t.me/volodymyrboyko/7797;
6. Файл
«Знімок з екрану_Володимир Бойко - автор - Останній Бастіон.pdf» –
скриншоти, виконані 09.03.2026, з авторської сторінки Бойка В.М. на сайті «останній бастіон» https://bastion.tv/volodimir-boiko_t340;
7. Файл
«Знімок з екрану_Пост Гольник Л.В. від 17.12.2025.pdf» – скриншоти, виконані
02.03.2026, з посту Гольник Л.В. від 17.12.2025 та коментарів до цього посту за
адресою: https://www.facebook.com/share/p/1H4iXbHne8/;
8. Попередній
(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат – на 1 арк.
9.
Довіреність Гольник Л.В. від 23.02.2026 на
представництво її інтересів Гавриленком І.М. – на 2 арк.
З повагою до суду
Ігор Гавриленко
13.03.2026
Коментарі
Дописати коментар