Відзив на позовну заяву ПНТУ

Київський районний суд м. Полтави

пров. Хорольський, 6,

м. Полтава, 36034

Справа № 554/2040/18

Суддя Васильєва Л.М.

ПОЗИВАЧ:              Адвокат Адвокатського об’єднання

«Юридична компанія «Кредо»

Урбанський Максим Вікторович,

вул. Пушкіна, 65, оф. № 7,

м. Полтава, 36039,

тел. +38 (095) ХХХ ХХ ХХ

e-mail: ukkredo@gmail.com

в інтересах:

Полтавський національний

технічний університет

імені Юрія Кондратюка

просп. Першотравневий, 24,

м. Полтава, 36011,

код ЄДРПОУ: 02071100

тел. (053) 256 98 94

e-mail: rector@pntu.edu.ua

ВІДПОВІДАЧ:        Гавриленко Ігор Миколайович

вул. ХХХХХХХХХХХ, Х, кв. ХХ,

м. Полтава, 36000,

ІПН: ХХХХХХХХХХ,

тел. +38 (096) ХХХ ХХ ХХ,

e-mail: ХХХХХХХХХХХХ@gmail.com

ВІДЗИВ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ

У провадженні Київського районного суду м. Полтави знаходиться справа № 554/2040/18 за позовом адвоката Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «Кредо» Урбанського М.В. в інтересах Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (далі – ПНТУ) до Гавриленка І.М. про встановлення факту недостовірності інформації, її спростування, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави Васильєвої Л.М. від 03.09.2018 р. справу прийнято до провадження та роз’яснено, що відповідач може подати відзив на позов, оформлений з додержанням вимог ст.178 ЦПК України, у двадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Вказана ухвала суду отримана відповідачем 02.10.2018 р.

Згідно з позовною заявою позивач просить суд:

1.                  Визнати недостовірною інформацію стосовно ПНТУ, яка 12.02.2018 року була поширена відповідачем у публікації «Польоти і зальоти ректора Онищенка» у соціальній мережі Facebook та на сайті http://zmist.pl.ua, а саме:

«у складі делегації ПНТУ перебували міністерські співробітники котрі не є працівниками техуніверситету. І вони не мали права отримувати якісь вигоди коштом останнього»;

«22 грудня він же здійснив очищення 1 транспортного засобу, але вже на суму 985 гривень. Нарешті 29 січня 2018 року той самий підприємець омив для університету 1 автомобіль – за 12 000 гривень».

2.                  Зобов’язати відповідача спростувати недостовірну інформацію .

3.                  Стягнути з Відповідача 110 000,00 тисяч гривен моральної шкоди.

4.                  Покласти на Відповідача понесені судові витрати, у тому числі витрати на оплату адвокатських послуг, сплачену суму судового збору.

Загальні зауваження до змісту позову

Позивач стверджує, що «нехтуючи вимогами чинного законодавства, проявляючи правовий нігілізм», 12.02.2018 року на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/Igor.M.Gavrylenko, а також на сайті http://zmist.pl.ua у розділі новин за посиланням http://zmist.pl.ua/news/poloti-i-zaloti-rektora-onishchenka у статті під назвою «Польоти і зальоти ректора Онищенка» я поширив негативну недостовірну інформацію та зробив принизливі оціночні судження, шо ганьблять ділову репутацію Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (далі: ПНТУ).

При цьому до великої за обсягом статті, яка містила майже всю доказову базу, що підтверджувала висновки та оцінки автора, претензії у Позивача виникли стосовно 2-х фраз, вирваних із контексту. А саме:

1)      «у складі делегації ПНТУ перебували міністерські співробітники котрі не є працівниками техуніверситету. І вони не мали права отримувати якісь вигоди коштом останнього»;

2)      «22 грудня він же здійснив очищення 1 транспортного засобу, але вже на суму 985 гривень. Нарешті 29 січня 2018 року той самий підприємець омив для університету 1 автомобіль – за 12 000 гривень».

Відразу зазначу, що наведені Позивачем нібито цитати не відповідають оригінальному тексту – це помітно хоча б із пунктуаційних помилок, допущених Позивачем при відтворенні уривків із публікації (я ретельно вичитую всі свої тексти, крім того в підготовці статті до друку були задіяні професійний редактор та коректор, тому наявність пунктуаційних помилок в оригінальному тексті виключається).

Крім того, мені не зрозуміло, які саме формулювання підлягають спростуванню:

за першою «цитатою»

– що міністерські співробітники не є працівниками техуніверситету (тобто Позивач прагне, аби я неправдиво повідомив, нібито міністерські співробітники є працівниками техуніверситету)?

– що міністерські співробітники не мали права отримувати якісь вигоди коштом останнього (виходить, Позивач наполягає на можливості отримання міністерськими співробітниками вигод коштом ПНТУ)?

за другою «цитатою»

– я повинен спростувати, що послуги автомийки ПНТУ надавав той самий підприємець, чи щось інше?

Щодо наданих доказів «недостовірності» інформації

1) Стосовно оплати авіаквитків, участі у конференції та виставці в Баку

Недостовірність першої з наведених вище цитат, на думку Позивача, спростовує наявність наказів №№ 651, 652, 653, 655 від 29.09.2017 року, якими направлено у відрядження Онищенка В.О., Коробка Б.О., Сівіцьку С.П., Яценко К.О., договору № 10 від 29.09.2017 року до договору № ПЛ/132 від 10.04.2017 року на бронювання місць і оформлення авіаквитків, укладеного між ПНТУ та ПрАТ «КИЙ АВІА», платіжного доручення № 3757 від 02.10.2017 року ПНТУ, а також наказу № 26-д від 02.10.2017 року по Державному підприємству «Український державний центр міжнародної освіти» (далі: УДЦМО), звітів Шаповалової О.О. та Сулими О.І. про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 70 та № 71 від 10.10.2017 року.

Проте ці «докази» не спростовують інформацію, на яку спирався я як автор статті-розслідування при її підготовці. А саме:

·         розміщення на Офіційному порталі оприлюднення інформації про публічні закупівлі України ПроЗорро (ProZorro) інформації про здійснення ПНТУ бронювання місць та оформлення авіаквитків у ПрАТ «КИЙ АВІА», яка є лідируючою в Україні компанією з продажу транспортних та туристичних послуг, із зазначенням кількості – «6 посл.» та строку дії за договором: «04 жовтня 2017 — 31 грудня 2017», а також суми оплати за договором:      50 036,00 грн (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-10-05-000054-c);

·         розміщення там само інформації про здійснення ПНТУ оплати послуг, пов’язаних із участю у конференції NET Баку-2017 (5 жовтня 2017 року) та у виставці «Освіта» (6-8 жовтня 2017 року) із зазначенням місця надання послуг: «AZ1050, Азербайджан, Баку, пр. Г. Алиева, 515», строку надання послуг: «05 жовтня 2017 — 08 жовтня 2017», строку дії за договором: «29 вересня 2017 — 31 грудня 2017» та суми оплати за договором: 50 000,00 грн (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-29-000273-b);

·         водночас пошук у системі ProZorro аналогічної оплати послуг, пов’язаних із участю у конференції NET Баку-2017 та у виставці «Освіта», самим УДЦМО (за кодом ЄДРПОУ 32304022) показує, що така оплата УДЦМО не здійснювалася (https://prozorro.gov.ua/tender/search/?query=32304022), а отже його співробітниці взяли участь у зазначених заходах коштом ПНТУ – у цьому суд зможе легко переконатися, здійснивши відповідно до ч. 7 ст. 85 ЦПК огляд зазначеної сторінки в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування її змісту;

·         подання членом Громадської організації «Східно-Європейська академія наук» (далі: ГО СЄАН), яка є постійним учасником DOZORRO-спільноти, Северином О.А. до Департаменту захисту економіки Національної поліції України заяви про злочин із викладенням обставин, тотожних до змісту оспорюваної публікації Гавриленка І.М. – це він може засвідчити особисто в судовому засіданні.

Нарешті надані самим Позивачем ксерокопії квитків української делегації доводять, що всі зазначені вище особи – Онищенко В.О., Коробко Б.О., Сівіцька С.П., Яценко К.О. (ПНТУ), Шаповалова О.О. та Сулима О.І. (УДЦМО) вилетіли з України 4 жовтня 2017 року одним літаком ПрАТ «Міжнародні Авіалінії України» (далі: МАУ; англ. Ukraine International Airlines, скорочено UIA): рейс PS601 за маршрутом Київ (аеропорт Бориспіль) – Баку (аеропорт ім. Гейдара Алієва), час відправлення 21:00, час прибуття 01:20, тривалість польоту 3 год. 20 хв., із наданням ідентичного пакету сервісних послуг під час польоту – OTHS, хоча поверталися в Україну, навіть співробітники ПНТУ, в різні дні.

При цьому та сама авіакомпанія МАУ має в своєму розкладі ще один рейс за маршрутом Київ – Баку, а саме PS603, час відправлення 10:25, час прибуття 14:40, тривалість польоту 3 год. 15 хв. (скриншот з сайту flightstats.com виконано 10.10.2018 року за посиланням: https://www.flightstats.com/v2/flight-details/PS/603?year=2018&month=10&date=11&flightId=976355318).

Дивно, що нікого з членів української делегації, насамперед співробітниць УДЦМО, які мешкають у м. Києві, не привабили менша тривалість польоту, більш зручний розклад, прибуття в Баку вдень, а не вночі, і вони абсолютно випадково опинилися пасажирами одного рейсу з представниками ПНТУ та коротали спільно з ними початок ночі в повітрі та добираючись із аеропорту до готелю в м. Баку.

Крім того, «КИЙ АВІА» пропонує рейс J2 9684 із вильотом із Києва о 12:30 та прильотом до Баку о 16:50, такої ж тривалості, що й рейс PS601, котрим скористалися члени української делегації (скриншот з сайту booking.kiyavia.com виконано 10.10.2018 року за посиланням: http://booking.kiyavia.com/ru/availability2.php?sid=000890189073567c97049d2d9be205765e8a8).

Критично мають сприйматися і надані Позивачем «докази». Наприклад, неозброєним оком видно, що в роздрукований на принтері договір № 10 від 29.09.2017 року до Договору № ПЛ/132 від 10.04.2017 р. року на бронювання місць і оформлення авіаквитків, укладений між ПНТУ та ПрАТ «КИЙ АВІА», від руки вписано ідентифікатор тендеру «код ДК 021: 2015 - 60410000-5». Це засвідчує подана самим Позивачем ксерокопія даного документу.

2) Стосовно послуг автомийки

Недостовірність другої з оспорюваних цитат, на думку Позивача, спростовують Положення про навчальну лабораторію-автомийку, затверджене проректором з навчально-орга­ні­за­ційної роботи Васильєвим А.В. 14.09.2001 року, договір № 1192 про надання послуг автомийки від 05.12.2017 року, акт № ОУ-0001161 здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір № 1407 про надання послуги автомийки від 22.12.2017 року, акт № ОУ-0001164 здачі-при­йняття робіт (надання послуг), договір № 61 про надання послуг автомийки від 29.01.2018 року, акти здачі-при­йняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000015 та № ОУ-0000073.

Жоден із наданих Позивачем «доказів» не спростовує ті факти, що:

·         22 грудня 2017 року на Офіційному порталі ProZorro ПНТУ розмістив інформацію про предмет закупівлі – «Послуги автомийки», із зазначенням кількісних характеристик предмета закупівлі – «1 посл.» та суми оплати за договором: 985,00 грн. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-22-000842-a);

·         там само ПНТУ оприлюднено Звіт про виконання договору про закупівлю № 1407 від 22 грудня 2017 року, із зазначенням у графі «Кількість товару або обсяг виконання робіт чи надання послуг за договором» – «1 посл.», у графі «Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг за договором» – «від 22 грудня 2017 до 22 грудня 2017», у графі «Сума оплати за договором» – «985,00 UAH» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-22-000842-a/print/contract-ongoing/html/b83a172e61a64cb8adb11975d264a05d);

·         29 січня 2018 року на Офіційному порталі ProZorro ПНТУ розмістив інформацію про предмет закупівлі – «Послуги автомийки», із зазначенням кількісних характеристик предмета закупівлі – «1 посл.» та суми оплати за договором: 12 000 грн. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-01-29-001046-a).

Разом із тим, 05 грудня 2017 року на Офіційному порталі ProZorro ПНТУ розмістив інформацію про предмет закупівлі – «Послуги автомийки», із зазначенням кількісних характеристик предмета закупівлі – «4 посл.» та суми оплати за договором: 485,00 грн. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-05-000815-a).

У Звіті про виконання договору про закупівлю № 1192 від 05 грудня 2017 року у графі «Кількість товару або обсяг виконання робіт чи надання послуг за договором» зазначено – «4 посл.», а в графі «Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг за договором» – «від 05 грудня 2017 до 06 грудня 2017» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-05-000815-a/print/contract-ongoing/html/0a114b07f8c148b4b5febf41ee6affe0).

Мені не зрозуміла логіка Позивача, за якою я, чи будь-який інший користувач системи «ProZorro», повинен у двох випадках сприймати запис «1 посл.» як повідомлення про більше, ніж 1 послугу автомийки, замовлену чи отриману ПНТУ, тоді як в третьому випадку ніщо не завадило ПНТУ повідомити дійсну кількість отриманих ним послуг автомийки – «4 посл.».

Натомість мені відомо, що згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація повинна містити:

«3) інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі […]. При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; […].

4) кількість товару та місце його поставки;

5) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги;

6) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг».

Частина 1 ст. 10. зазначеного Закону передбачає, що «Відповідальність за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу, несуть голова та секретар тендерного комітету замовника або уповноважена особа (особи)».

Водночас ч. 1 ст. 9 передбачає необхідність громадського контролю у сфері публічних закупівель, який «забезпечується через вільний доступ до всієї інформації щодо публічних закупівель, яка підлягає оприлюдненню відповідно до цього Закону, до аналізу та моніторингу інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, а також шляхом інформування через електронну систему закупівель або письмово органів, уповноважених на здійснення контролю, про виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель».

У світлі зазначених положень стає очевидним, що Позивач замість того, щоб покарати за недбальство голову та секретаря тендерного комітету, покриваючи ймовірні власні зловживання, намагається перекласти провину на автора незручної для нього публікації критичного змісту.

Сумнівним видається аргумент Позивача, що «Жодним із вказаних документів не передбачено використання навчальної лабораторії-автомийки поза навчальними процесами університету, через що вона використовується виключно за її функціональним призначенням».

Функціональним призначенням автомийки є очищення від бруду автомобілів. Кожен керівник бюджетної установи повинен прагнути до раціонального використання фінансових ресурсів. Якщо ректор ПНТУ не усвідомлює можливості економії коштів завдяки використанню навчальної лабораторії-автомийки для очищення від бруду автомобілів, що перебувають у власності ПНТУ, то він, ректор, не виконує належним чином свої функціональні обов’язки.

Частина 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» передбачає, що керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень:

«1) організовує діяльність закладу вищої освіти;

2) вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти […];

3) видає накази і розпорядження, дає обов’язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення;

4) відповідає за результати діяльності закладу вищої освіти перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою);

5) є розпорядником майна і коштів;

6) забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори; […]

13) контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; […]

15) забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу вищої освіти».

Частина 4 цієї ж статті покладає на керівника закладу вищої освіти відповідальність за «результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна цього закладу».

Мені, як колишньому співробітнику ПНТУ із 15-річним стажем роботи, та іншим особам, які можуть дати необхідні свідчення суду, неодноразово доводилося спостерігати, як засобами навчальної лабораторії-автомийки здійснювалося очищення від бруду різних автомобілів. Якщо вони не належали ПНТУ, виходить, що співробітники ПНТУ, причетні до діяльності навчальної лабораторії-автомийки, використовували ресурси ПНТУ у власних цілях або з метою протиправного особистого збагачення.

Якщо така їх діяльність досі залишається невідомою ректору ПНТУ, знову ж таки постає питання належного виконання ним своїх посадових обов’язків.

Стосовно ймовірних правопорушень

Стверджуючи, що «зроблені публічно принизливі оціночні судження автора» про вчинення ректором ПНТУ, працівниками УДЦМО та ФОП Токар правопорушень, Позивач довільно відходить від змісту оспорюваних ним цитат, а саме: 1) «у складі делегації ПНТУ перебували міністерські співробітники котрі не є працівниками техуніверситету. І вони не мали права отримувати якісь вигоди коштом останнього»; 2) «22 грудня він же здійснив очищення 1 транспортного засобу, але вже на суму 985 гривень. Нарешті 29 січня 2018 року той самий підприємець омив для університету 1 автомобіль – за 12 000 гривень».

На думку Позивача, цитовані твердження свідчать про те, що ректор ПНТУ вчинив «службові кримінальні правопорушення», «корупційні діяння», «розтрату бюджетних коштів», «маніпуляцію із бюджетними грошовими коштами».

Насправді, висловлювань щодо «службових кримінальних правопорушень», «корупційних діянь», «розтрати бюджетних коштів» чи «вчинення маніпуляцій із бюджетними грошовими коштами» оспорювані фрази не містять.

Наголошую на тому, що до таких висновків Позивач прийшов самостійно на підставі власних міркувань.

Виходячи з цього, не можна погодитись із твердженням Позивача, що оспорювані фрази «у своїй сукупності ганьблять ділову репутацію» ПНТУ та «публічно безпідставно звинувачують вищий навчальний заклад, його представників, у розтраті бюджетних коштів».

Щодо «глупства та марнославства» (політ керівництва ПНТУ до Великобританії)

 Не зрозуміло також, у якому зв’язку з оспорюваними цитатами перебуває здійснений Позивачем аналіз розділу «Нові горизонти» статті «Польоти і зальоти ректора Онищенка», а також наведені у позовній заяві оціночні судження: «103 тисячі 196 гривень державних коштів – чи не завелика ціна за глупство та марнославство?», які, як уважає Позивач, «фактично містять принизливий характер, який ганьбить ділову репутацію ПНТУ».

«Хибний принизливий характер такої інформації», на думку Позивача, спростовується окремими положеннями Статуту ПНТУ, пов’язаними із міжнародною діяльністю, а також п. 9 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про вищу освіту» та ст. 82 Закону України «Про освіту».

Крім того, Позивач намагається переконати суд, нібито основною метою вояжу ректора ПНТУ Онищенка В.О. та проректора Сівіцької С.П., спершу названої проректором з наукової та міжнародної роботи, а потім – проректором з науково-педагогічної роботи, соціальної роботи та міжнародного співробітництва, до Великої Британії було проведення «ділової зустрічі» з представниками «Старого Королівського воєнно-морського коледжу» університету Гринвічу.

Відповідне запрошення надійшло на адресу ПНТУ, як вказує сам Позивач, 12.02.2018 року.

«У той же час з’ясовано, що 21-23 лютого 2018 року Оксфордським Академічним Союзом (м. Оксфорд, Великобританія) проводиться актуальна сесія».

Насправді переговорна процедура закупівлі ПНТУ послуг з участі у спеціальній 3-денній експертній сесії «Оксфордського Академічного Союзу» відбулася ще 09.01.2018 року, про що свідчить інформація, розміщена на Офіційному порталі ProZorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-01-09-000296-b), а 23.01.2018 року між ПНТУ та ПП «Східно-Українська Академія бізнесу» був укладений Договір про надання послуг № 46, оприлюднений там само і наданий суду Позивачем.

Таким чином, запрошення на «ділову зустріч», отримане 12.02.2018 року, ніяк не могло вплинути на укладені раніше угоди про взаємодію між ПНТУ та ПП «Східно-Українська Академія бізнесу» (котра прикриває свою діяльність імітаційними назвами «Оксфордський Академічний Союз», «Європейська Бізнес Асамблея» (EBA), «Міжнародний клуб лідерів» та кількома іншими).

Знайомство з практикою організації міжнародних візитів науковців і освітян різних країн світу говорить, що «Старий Королівський воєнно-морський коледж» університету Гринвічу за­про­понував керівництву ПНТУ надто принизливі умови – прибути до них 20.02.2018 року, на восьмий день після надіслання 12.02.2018 року запрошення, дата якого дивним чином збіглася з днем публікації ресурсом «Зміст» статті «Польоти і зальоти ректора Онищенка».

Хоча «меморандум про взаєморозуміння», укладений ректором ПНТУ та віце-канцлером Університету Гринвічу ще 26.07.2013 року, не мав практичного розвитку 5 років, раптом «за для погодженні подальшої взаємодії між навчальними закладами» знадобилося негайно проводити «ділову зустріч».

Вражає й масштаб представництва «ділової зустрічі»: з ректором і проректором ПНТУ, який позиціонує себе ледь не лідером української вищої освіти, захотіли провести бесіду директор (заступник декана) факультету бізнесу та менеджер «воєнно-морського (?!) коледжу».

Твердження Позивача, що «Під час відвідування Великобританії, 20.02.2018 року ПолтНТУ отримав пропозицію реалізувати спільно з Університетом Гринвічу програму «подвійного» диплому», не може спростувати головну мету візиту, засвідчену документально, а саме участь в «експертній сесії» так званого «Оксфордського Академічного Союзу».

Перебуваючи кілька діб у Лондоні, ректор Онищенко В.О. цілком імовірно купував якісь промислові товари, продукти харчування чи алкогольні напої, наприклад віскі, однак заявити при цьому, що він літав до «туманного Альбіону» заради шопінгу чи вживання спиртного, буде цілком очевидною логічною помилкою.

Стосовно нібито результативної та корисної для розвитку науки та освіти в ПНТУ взаємодії останнього з Приватним підприємством «Східно-Українська Академія бізнесу» (код ЄДРПОУ: 24341473; адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 43; директор: Саввов Антон Іванович).

Закон України «Про освіту», ст. 82, на яку посилається Позивач, націлює вищі навчальні заклади на здійснення заходів з розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва, укладення договорів про співробітництво, встановлення прямих зв’язків із закладами освіти, підприємствами, установами, організаціями, науковими установами системи освіти іноземних країн.

До жодної з зазначених інституцій ПП «Східно-Українська Академія бізнесу» не належить. Засновник, керівник, підписант, кінцевий бенефіціарний власник цього ПП – Саввов А.І. (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/24341473/). Улітку 2017 року він опинився в центрі міжнародного скандалу. Впливова британська газета The Times дослідила, як харківський підприємець тривалий час продає фальшиві нагороди і відзнаки на мільйони фунтів стерлінгів, використовуючи репутацію Оксфордського університету, до якого насправді відношення не має (https://www.thetimes.co.uk/article/oxford-university-in-fake-awardsfarce-fh9876jnw).

Ситуація отримала надзвичайний резонанс в Україні. Їй були присвячені десятки, якщо не сотні публікацій, відомих та авторитетних видань. Суть цих публікацій відображають надзвичайно красномовні заголовки:

·         The Times: українець продає фальшиві нагороди від імені Оксфорда – до £9300 за кожну (https://hromadske.radio/news/2017/07/24/the-times-ukrayinec-prodaye-falshyvi-nagorody-vid-imeni-oksforda-do-9300-za-kozhnu);

·         Ученые и чиновники со всего мира 17 лет платили харьковчанам за липовые награды Оксфорда (https://vesti-ukr.com/strana/248779-uchenye-i-chinovniki-so-vseho-mira-17-let-platili-kharkovchanam-za-lipovye-nahrady-oksforda);

·         The Times пише, що харків’янин Антон Саввов підроблював дипломи Оксфорду (https://espreso.tv/news/2017/07/24/kharkivyanyn_rokamy_pidroblyuvav_dyplomy_oksfordu_the_times);

·         Украинский бизнесмен продает «фальшивые оксфордские премии» – The Times (https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2017/07/24/7068923/);

·         В Британии украинцы торговали наградами Оксфорда (http://podrobnosti.ua/2189656-v-britanii-ukraintsy-torgovali-nagradami-oksforda.html);

·         Семья аферистов Саввовых из Харькова 17 лет безнаказанно торговала липовыми наградами Оксфорда (https://antikor.com.ua/articles/190607-semjja_aferistov_savvovyh_iz_harjkova_17_let_beznakazanno_torgovala_lipovymi_nagradami_oksforda);

·         Международный скандал в Харькове: бизнесмен продавал липовые дипломы Оксфорда (https://beztabu.net/mezhdunarodnyj-skandal-v-harkove-biznesmen-prodaval-lipovye-diplomy-oksforda_n24148);

·         Ярмарок марнославства на експорт (http://www.mediaport.ua/yarmarok-marnoslavstva-na-eksport);

·         Харків’янин за розумні гроші дарував «щастя» людям (https://varta.kharkov.ua/news/world/1140482);

·         Украинский мошенник изрядно подмочил репутацию Оксфордскому университету (http://crime-ua.com/node/20962);

·         Украинец продавал выдуманные премии Оксфорда (http://www.bagnet.org/news/accidents/337298/ukrainets-prodaval-vydumannye-premii-oksforda);

·         Український бізнесмен продає фальшиві премії Оксфордського університету – The Times (https://zaxid.net/ukrayinskiy_biznesmen_prodaye_falshivi_premiyi_oksfordskogo_universitetu__the_timez_n1431973);

·         Українці під керівництвом викладача Оксфорду заробили мільйони на фальшивих нагородах (https://mind.ua/news/20174729-ukrayinci-pid-kerivnictvom-vikladacha-oksfordu-zarobili-miljoni-na-falshivih-nagorodah);

·         Українець робить бізнес, продаючи фальшиві «оксфордські премії», — The Times (http://www.argumentua.com/novosti/ukra-nets-robit-b-znes-prodayuchi-falshiv-oksfordsk-prem-times);

·         Українець активно продавав підроблені нагороди Оксфорда (https://replyua.net/europe/71066-ukrayinec-aktivno-prodavav-pdroblen-nagorodi-oksforda.html);

·         Как международные аферисты из Харькова продают липовые «оксфордские премии» (http://cripo.com.ua/scandals/?p=234575/);

·         Українець, звинувачений у причетності до фейкових нагород в Британії, погрожує ЗМІ судом (https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/09/28/7071599/);

·         Times: Харьковский бизнесмен уничтожает репутацию Оксфорда (http://www.mash24.info/item/20321-times-harkovskiy-biznesmen-unichtozhaet-reputaciyu-oksforda).

Дивно, що після міжнародного скандалу, про який повідомляли не тільки відомі в усьому світі англомовні, але й українські, російські, білоруські та ЗМІ кількох інших країн, ректор та проректор із міжнародної діяльності ПНТУ пішли на співпрацю з ПП «Східно-Українська Академія бізнесу» та його власником. Якщо ж публікація The Times від 24.07.2017 року та подальший розвиток ситуації були невідомими зазначеним особам з числа керівників ПНТУ, це, на мою думку, свідчить про їх недостатній фаховий рівень та невідповідність займаним посадам.

В усякому разі вони дізналися про можливі репутаційні втрати з моєї публікації, де зазначені обставини були детально викладені. Однак висловлені мною застороги були проігноровані Позивачем.

Відтак подальша реалізація намірів участі в «триденному семінарі Оксфордського Академічного Союзу», ректором та проректором ПНТУ, дійсно, може розцінюватися як витрата не за призначенням 103 196 гривень, а також як свідчення проявленого глупства та марнославства.

Свідомим намаганням ввести суд в оману є твердження Позивача, що витрати на «сесію» «цілком оправдані та обґрунтовані, оскільки представниками ПолтНТУ вивчено досвід управління Оксфордського університету».

Обґрунтовуючи тезу, що слова щодо глупства та марнославства є принизливими оціночними судженнями, котрі «містять хибний характер, який ганьбить ділову репутацію ПолтНТУ та його керівника» та супроводжуються публічними безпідставними звинуваченнями ректора ПНТУ «у неправильності ведення господарської та освітньої діяльності через свої особисті амбіції», Позивач наводить визначення терміну «марнославство» з Вікіпедії.

З цього ж джерела, але вже в англомовній, більш авторитетній, версії вільної енциклопедії, Позивач може дізнатися про репутацію у світі громадянина Саввова А.І., «Європейської Бізнес Асамблеї», «Оксфордського Академічного Союзу» та інших його «дітищ», а також про те, що так званий «Оксфордський Академічний Союз» у дійсності не має жодного офіційного відношення до Оксфордського університету (англ. University of Oxford), а «Сократівський Альманах», в електронному випуску якого «учасникам сесії» обіцяна публікація наукової статті, є псевдонауковим виданням (https://en.wikipedia.org/wiki/Europe_Business_Assembly)|

Так, Wikipedia зазначає, що українець Антон Саввов та його закордонний партнер Джон Нетінг («Professor» John Netting») фактично торгують «vanity awards», що перекладається як «нагороди марнославства», вручають «meaningless accolades to egotistical officials, especially those from countries notorious for corruption», тобто «безглузді нагороди самозакоханим посадовцям, особливо тим, які відомі через корупцію», що може бути прирівняним до «buying fake academic degrees», тобто до «купівлі підроблених академічних ступенів».

Не випадково діяльністю міжнародних шахраїв зацікавився Проект із розслідування організованої злочинності та корупції (англ. Organised Crime and Corruption Reporting Project, скорочено: OCCRP).

У перелік послуг, оплачених ПНТУ та отриманих особисто ректором Онищенком В.О. і проректором Сівіцькою С.П. від ПП «Східно-Українська Академія бізнесу», увійшло «надання послуги перекладача».

Зі змісту Договору про надання послуг № 46 від 23.01.2018 року слідує, що кожен із представників Замовника на 3 доби отримував персонального тлумача досить високої кваліфікації, здатного забезпечувати синхронний переклад (п. 2.1 Договору).

Робота таких перекладачів оплачується дорого. Отже, відмовившись від відповідної послуги, керівники могли б істотно зекономити кошти, зароблені працею всього колективу ПНТУ.

Обидва зазначені керманичі ПНТУ невтомно підкреслюють власне майже бездоганне володіння англійською мовою, підтверджене сертифікатами міжнародного зразка про результати тестування, та значні здобутки ПНТУ з оволодіння його науково-педагогічними працівниками англійською мовою з метою викладання нею фахових дисциплін як студентам-іноземцям, так і українським студентам, що здійснюється в рамках реалізації низки проектів Британської Ради в Україні (British Council Ukraine) спільно з «Leadership foundation», проектів Корпусу Миру США в Україні, Посольства США в Україні.

Це, зокрема, проекти «Англійська мова для університетів» (English for Universities), «Лідерство в університетах» (Leadership for universities), «Розвиток лідерського потенціалу університетів України» (Ukraine Higher Education Leadership Development), «Research Connect», «Академічна чесність» (Academic Integrity), різноманітні науково-практичні конференції та семінари-тренінги для науково-педагогічних працівників.

Крім того, високі результати з оволодіння англійською мовою демонструють аспіранти та студенти гуманітарного факультету напряму підготовки «Філологія» (технічний переклад).

Неодноразово підкреслювалась унікальність Центру іноземних мов, який багато років поспіль успішно діє в ПНТУ, його викладачі виконують роль тренерів та консультантів для всіх бажаючих з числа студентів і викладачів ПНТУ. Також у центрі здійснюється підготовка до складання міжнародних іспитів «на європейський рівень» (Aptis, IELTS, FCE).

Про все це регулярно з’являються повідомлення у ЗМІ (https://poltava.to/news/33449/; http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=5073&param=Croatia; https://pedpresa.ua/139963-do-programy-akademichna-chesnist-doluchyvsya-poltntu.html).

Ректор ПНТУ Онищенко В.О. наголошував: «Вивчення англійської мови стало одним із пріоритетів стратегії розвитку освітньої та наукової діяльності університету». А проректор Сівіцька С.П. повідомляла: «Підтвердженням здобутків університету в міжнародному освітньому просторі стало здобуття у 2016 році Полтавським національним технічним університетом ім.Юрія Кондратюка Гран-прі «Лідер міжнародної діяльності» (http://www.visnyk.poltava.ua/articles/1461139095/).

За таких обставин витрачання коштів на перекладача з англійської мови виглядає бездумною примхою та нераціональним господарюванням ректора ПНТУ.

Щодо способу спростування «недостовірної» інформації

Позивач вимагає спростування оспорюваних ним цитат на моїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/Igor.M.Gavrylenko. Між тим Позивачем не надано жодного доказу розміщення мною зазначених фраз саме у Facebook. Не доводять цього і додані до позову «роздруковані на паперовому носії зображення, які відображають те, що бачить будь-який користувач мережі Інтернет на екрані монітора або іншого відповідного пристрою».

Позивач стверджує, що «Відповідачем здійснено поширення інформації шляхом розміщення у блозі на сайті http://zmist.pl.ua у розділі новин». При цьому абсолютно не зрозуміло, чи вимагає Позивач спростування оспорюваних ним цитат у рубриці «Блоги» (http://zmist.pl.ua/blogs), чи в рубриці «Новини» (http://zmist.pl.ua/news).

Щодо маніпуляцій Позивача нормами права

Викликають заперечення також маніпуляції Позивача зі змістом та суттю наведених ним норм законів.

Так, Позивач свідомо спотворив текст ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», прибравши з нього незручне для нього формулювання про відомості, зібрані Національним банком України.

У дійсності препароване Позивачем визначення є таким: «ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14).

Наскільки мені відомо, Національний банк України не збирав відомості про відповідність діяльності ПНТУ як юридичної особи та Онищенка В.О. як фізичної особи вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності Онищенка В.О. Тому будь-які розмірковування Позивача про таку категорію як ділова репутація стосовно ПНТУ як юридичної особи та Онищенка В.О. як фізичної особи позбавлені сенсу, а отже безпідставними є й відповідні претензії Позивача до мене.

Позивач, посилається на ст. 277 ЦК України, оперуючи щодо себе поняттям «презумпція добропорядності». Насправді ч. 3 ст. 277 ЦК України було виключено ще 27.03.2014 року на підставі Закону № 1170-VII ( http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15). Отже, Позивач повинен довести як факт поширення інформації, так і її недостовірність чи достовірність.

Оскільки сам Позивач вказує, що мною поширено, хоча й негативні, але оціночні судженні, для мене залишається загадкою, як можна їх спростувати.

Позивач правомірно апелює до ч. 2 ст. 302 ЦК України, котрою встановлено, що особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.

Разом з тим Позивач ігнорує другий і третій абзаци тієї ж ч. 2 ст. 302 ЦК України:

«Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке джерело».

Крім того, Позивач обмежує моє право як блоґера та незалежного розслідувача, який співпрацює з різними виданнями на умовах фрилансу, у виборі джерел інформації, вимагаючи від мене подання офіційних запитів тільки до правоохоронних органів та ПНТУ.

Мені відома практика реагування ПНТУ на запити про надання публічної інформації. Наприклад, журналіст Микола Лисогор, Інтернет-видання «Полтавщина», повідомляв, що запит, надісланий до ПНТУ 03.01.2018 року, залишився без відповіді на момент виходу публікації «У ПолтНТУ приховують інформацію про те, для якого автомобіля придбали литі диски і шини за 55 тисяч гривень», тобто на 21.02.2018 року (https://poltava.to/news/46108/).

Редакція суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня. Україна», одного з найвпливовіших аналітичних видань України, змушена була супроводити публікацію моєї статті про ректора Онищенка В.О. під назвою «Потаємне буття провінційного ректора» таким коментарем:

«Готуючи до друку цей матеріал, редакція DT.UA звернулася до ректора Полтавського національного технічного університету В. Онищенка з інформаційним запитом, у якому журналіст видання попросила відповісти на деякі викладені у статті факти. На наш запит надійшов лист за підписом т. в. о. ректора Б. Коробка, у якому, окрім формальних претензій до редакції і журналіста, немає відповіді по суті ні на жодне питання» (https://dt.ua/EDUCATION/potayemne-buttya-provinciynogo-rektora-282975_.html).

Показово, що поведінка керівництва ПНТУ не змінилася навіть після винесення 17.08.2016 року у справі № К/800/8547/14 Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено без змін постанову від 23.01.2014 року Харківського апеляційного адміністративного суду у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до першого проректора – проректора з науково-педагогічної роботи ПНТУ Коробка Б.О. про визнання дій, що полягали у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача, протиправними (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59893644).

Офіційний портал оприлюднення інформації про публічні закупівлі України ПроЗорро (ProZorro) належить Державному підприємству «Прозорро». Його діяльність регулюється Законом України «Про публічні закупівлі». Інформація, розміщена в системі ProZorro всіма замовниками, у тому числі й ПНТУ, вважається офіційною. Тому я не повинен був перевіряти її якимись додатковими запитами. Також я не можу нести відповідальності за якусь плутанину чи помилки, допущені ПНТУ при розміщенні інформації про публічні закупівлі в системі ProZorro.

Натомість вимога робити посилання на джерело інформації, отриманої з офіційних джерел, виконана мною повністю: стаття містила вичерпні текстові повідомлення про походження інформації, всі необхідні гіперпосилання та ілюстративні матеріали у вигляді, наприклад, скриншотів використаних мною сторінок у системі ProZorro, що містили інформацію про зазначені вище публічні закупівлі, здійснені ПНТУ.

Правомірно та неодноразово визначивши висновки, зроблені мною щодо господарської діяльності ПНТУ, як оціночні судження, та зазначивши, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, Позивач безпідставно звернувся до практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 46 справи «Lingens v. Austria» (№ 12/1984/84/131) правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню, а переслідування особи за висловлення оціночних суджень є порушенням свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_066). Цього Позивач не може не знати.

У цитованому Позивачем рішенні від 28.03.2013 року в справі «Нова газета та Бородянський проти Росії» ЄСПЛ застеріг, що оціночні судження повинні базуватися на хоча б мінімальному наборі фактів, тому що в протилежному випадку таке судження буде зловживанням свободою слова. При цьому ЄСПЛ виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Як зазначає Позивач, «При вивченні змісту вказаної та інших подібних справ, Європейський суд з прав людини ретельно зважує […], чи добросовісно журналіст перевіряв інформацію, яка стала джерелом оціночних суджень. Він детально аналізує суть думки та контекст, в якому вона була викладена, і не завжди захищає судження, викладені як оціночні, якщо вони не мають достатніх фактичних підстав. У деяких справах суд вказує, що навіть у випадку, коли твердження зводиться до оціночного судження, необхідність втручання може залежати від того, чи є достатні фактичні підстави для висловлення такого оціночного судження».

Щодо загальних висновків Позивача

Як показано мною вище, я спирався на офіційні дані, оприлюднені ПНТУ у системі ProZorro. До того ж вони були перевірені мною за низкою інших джерел, таких як офіційні сайти ПНТУ та УДЦМО, офіційна Facebook-сторінка компанії «New Educational Trend», База даних і система аналітики публічних закупівель ProZorro, що має назву «Clarity Project».

Оцінки закордонних вояжів очільників ПНТУ, сформульовані мною, особливо в частині того, який був організований ПП «Східно-Українська Академія бізнесу», корелюють з оцінками, сформульованими низкою ЗМІ, англомовної Вікіпедії та коментаторами сайту poltava.to (скриншот їх коментарів було розміщено як ілюстрацію до оспорюваної Позивачем статті).

Якщо у Позивача такі оціночні судження викликали невдоволення, ніщо не заважало йому реалізувати право, передбачене ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»: «Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку».

Наступний абзац тієї ж ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» передбачає, що обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду може бути покладено на особу, яка висловила свою суб’єктивну думку в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Проте жодних таких формулювань оскаржувані Позивачем фрази не містять.

Отже, якщо в дійсності ПНТУ здійснив більшу кількість мийок своїх автомобілів, ніж він указав у системі ProZorro, висувати мені претензії щодо поширення завідомо неправдивої інформації безглуздо, адже «авторами» цих неточностей є відповідальні особи ПНТУ, які оформлюють тендерну документацію ПНТУ в системі ProZorro.

Таким чином, умовивід позивача, що публікація «Польоти і зальоти ректора Онищенка» є поширенням недостовірної інформації, не відповідає фактам, викладеним вище та в самій статті.

Документами, наданими суду Позивачем, а також відомостями зазначеними в описовій частині позову, не спростовано викладену мною інформацію та факти, оприлюднені в офіційних джерелах, що були використані мною при підготовці публікації. Тому твердження Позивача, що оспорювані фрагменти статті «містять відомості про події яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності», є помилковими.

Я як автор використовував ретельно перевірену за різними джерелами інформацію, тому не сприймаю закиди щодо викладення «негативної недостовірної інформації», наслідком чого стали «хибні принизливі оціночні судження, які не мають під собою фактичних підстав» або «суб’єктивні судження, які є результатом психічної діяльності автора і виражають його особисте ставлення до певних подій».

Вочевидь неспроможним є загальний висновок Позивача, нібито оспорювані цитати «є зловживанням свободою слова, яке у свою чергу не підлягає захисту судом».

Щодо належності позивача та межі критики публічної особи

Подаючи позов, Позивач повинен надати суду дані, які б свідчили, що він є належним позивачем. Неналежний позивач – це особа, якій не належить право вимоги по пред’явленому в суді позову.

Маніпулятивними видаються доводи Позивача, що стаття завдала моральної шкоди не Онищенку В.О. як фізичній особі, а ПНТУ як юридичній особі, та що оціночні судження «з приводу діяльності Онищенка О.В. на посаді ректора ПолтНТУ, безпосередньо стосуються особистих немайнових прав Університету, який у свою чергу є належним Позивачем у даній справі по всіх позовних вимогах».

Про те, що я критикував ректора персонально, як конкретну фізичну особу, котра має індивідуальне ім’я та прізвище, обіймає певну посаду, наділена специфічним набором поведінкових ознак, психічних та фізичних особливостей, говорить назва статті – «Польоти і зальоти ректора Онищенка», зображення саме цього персонажа на обкладинці статті, виконаній Наталею Баранник, та багато висловлювань у самому тексті, зокрема:

·         «Володимир Онищенко дбає про імідж»,

·         «у вузькому колі він любить вихвалятися своїми високими покровителями і тим, що в Києві в нього «все схоплено»,

·         «Не личить ректорові провідного в регіоні вишу, так він сам позиціонує ПНТУ, користуватися некрутим авто. Він же не лох якийсь»,

·         «натуру глитая вгамувати складно. Тому й трапляються час від часу «проколи»,

·         «Любляча матір-пенсіонерка, звісно ж, дозволяє синові безоплатно користуватися своїм майном»,

·         «Бентежить і стрімке зростання заробітної платні ректора Онищенка»,

·         «Володимир Онищенко встиг відхопити 668 960 гривень ректорських і 87 885 професорсько-сумісницьких. 756 тисяч 845 гривень він поклав до власної кишені за 6 з половиною місяців – непоганий результат фінансово-господарської діяльності ректора провінційного вишу!»,

·         «ректор Онищенко готується до наступного злету»,

·         «правоохоронним органам, а заодно й міністру освіти і науки Лілії Гриневич, слід пильно придивитися за провінційним діячем, котрий дозволяє собі нецільове використання коштів, зловживання службовим становищем, брехню в деклараціях, надання неправомірної вигоди столичним посадовцям»,

·         «Соціальні мережі на звістку про оксфордські амбіції сера Онищенка відреагували дотепами на кшталт «Лауреат Оксфордської Хартії» (скорочено ЛОХ)».

Відповідно, коли об’єктом критичних розслідувань виступав ПНТУ, це відображалось у назві та змісті публікації, наприклад: Гавриленко І. Полтавський техуніверситет, «чарівні лампи» Аладдіна та відписки // Моніторинговий портал DoZorro. – 23.11.2017. – https://dozorro.org/blog/poltavskij-tehuniversitet-charivni-lampi-aladdina-ta-vidpiski.

Прикметно також, що коли оспорювану статтю передрукував національний антикорупційний портал «АНТИКОР», було змінено заголовок, але він також указував на об’єкт критики – ректора Онищенка, але не ПНТУ в цілому:

Гавриленко І. Поплічник Януковича ректор Полтавського технічного університету Володимир Онищенко продовжує паразитувати на українській освіті // АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал. – 17.02.2018. – https://antikor.com.ua/articles/221757-poplichnik_janukovicha_rektor_poltavsjkogo_tehnichnogo_universitetu_volodimir_onishchenko_prodovhuje.

Схоже, Позивач і сам розуміє неспроможність тверджень, що моральна шкода завдана ПНТУ як юридичній особі, зокрема посилаючись на позицію Парламентської Асамблеї Ради Європи, висловлену в Резолюції № 1165, та говорячи про «право кожної людини на приватність», закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, котре «повинне захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, а й від […] засобів масової інформації».

Подібним чином Позивач оперує п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, де йдеться про «повагу до людської гідності», конституційні гарантії «невтручання в особисте і сімейне життя».

Проте на приватне життя громадянина Онищенка В.О. я не зазіхав. Критиці була піддана його діяльність як посадової особи, я не аналізував, скажімо, особливості його стосунків із жінками, чи спосіб проведення вільного часу, схильність до азартних ігор чи вживання міцних алкогольних напоїв, або ж психічну неврівноваженість.

Ректор Онищенко В.О. є керівником вищого навчального закладу, що перебуває у державній формі власності, наділеного статусом національного, тобто публічною особою та фактичним розпорядником доволі значних бюджетних коштів, а значить його службова діяльність підлягає ретельному контролю з боку громадськості та ЗМІ.

На безпідставність та абсурдність вимог Позивача вказує світова та вітчизняна судова практика. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/8035/16-ц постановою від 28.03.2018 року зазначив:

«межі допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи»;

«позивач є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою»;

«В параграфах 40-42 рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що журналістська свобода передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства». Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, параграф 46). Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73157048).

Постановою від 01.02.2018 року у справі № 757/33799/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відзначив:

«Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов’язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування»;

«Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій галузі).

Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72009668).

До того ж стаття «Польоти і зальоти ректора Онищенка» інформувала читачів про подання членами ГО СЄАН до Департаменту захисту економіки Національної поліції України заяви про злочин та фактично сама була відкритим зверненням до органів державної влади, їх посадових і службових осіб, на що вказує завершення публікації:

«може, правоохоронним органам, а заодно й міністру освіти і науки Лілії Гриневич, слід пильно придивитися за провінційним діячем, котрий дозволяє собі нецільове використання коштів, зловживання службовим становищем, брехню в деклараціях, надання неправомірної вигоди столичним посадовцям».

Подібна ситуація також знайшла відображення у практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 04.07.2018 року у справі № 382/569/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив:

«Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75395371).

Щодо ділової репутації ректора ПНТУ

Запит за словосполученням «ректор Володимир Онищенко» у найпопулярнішому пошуковому сервісі Google станом на 14.10.2018 року видає 36 700 результатів, починаючи з біографічної статті у Вікіпедії:

https://www.google.com.ua/search?q=%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80+%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80+%D0%9E%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE&oq=%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80+%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80+%D0%9E%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE&aqs=chrome..69i57j0.10330j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8

Значна частина публікацій, героєм яких виступає Онищенко В.О., є критичними. Так, упродовж 2018 року зазначеній особі тільки я присвятив 4 статті:

Гавриленко І. Польоти і зальоти ректора Онищенка // Зміст. – 12.02.2018. – http://zmist.pl.ua/news/poloti-i-zaloti-rektora-onishchenka;

Гавриленко І. Забув задекларувати: двоярусний пентхауз ректора Онищенка // Зміст. – 26.02.2018. – http://zmist.pl.ua/news/zabuv-zadeklaruvati-dvoyarusnii-penthauz-rektora-onishchenka;

Гавриленко І. Від вдячних випускників. Для кого новенька Toyota Camry? // Зміст. – 04.06.2018. – http://zmist.pl.ua/news/vid-vdyachnih-vipusknikiv-dlya-kogo-novenka-toyota-camry;

Гавриленко І. Потаємне буття провінційного ректора // Дзеркала тижня. – 13.07.2018. – Вип. № 27 (14–20 липня 2018 року). – https://dt.ua/EDUCATION/potayemne-buttya-provinciynogo-rektora-282975_.html.

Про публічність ректора ПНТУ та підвищену увагу ЗМІ до його далеко неоднозначної персони свідчить і велика кількість передруків оспорюваної статті:

під назвою «Польоти і зальоти ректора Онищенка»

1.    https://maidan.org.ua/2018/02/poloty-zaloty-rektora-onyschenka/;

2.    http://politinfo.com.ua/raznoe/14456-poloty-i-zaloty-rektora-onyshhenka.html;

3.    http://www.rp.rv.ua/2951778726-rektora-pntu-volodimir-onishhenko-poloti-i-zaloti.html;

під назвою: «Польоти і зальоти ректора ПНТУ Онищенка»

4.    http://abzac.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

5.    http://agregators.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

6.    http://analitika.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

7.    http://argumentua.life/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

8.    http://dumay.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

9.    http://finclub.life/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

10.    http://for-ua.life/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

11.    http://glavcom.life/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

12.    http://i-tak.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

13.    http://kazan-info.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

14.    http://kompromator.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

15.    http://new-times.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

16.    http://orda.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

17.    http://p-kontrol.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

18.    http://politica.com.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

19.    http://privat24.news/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

20.    http://racurs.today/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

21.    http://spichka.news/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

22.    http://spichka.press/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

23.    http://svegaya.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

24.    http://torpeda.news/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

25.    http://torpeda.press/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

26.    http://tribuna.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

27.    http://tsn.life/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

28.    http://vestnik-ua.com/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

29.    http://v-tochky.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

30.    http://vzglyad.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

31.    http://z-pravda.in.ua/poloti-i-zaloti-rektora-pntu-onishhenka/;

під назвою: «Поплічник Януковича ректор Полтавського технічного університету Володимир Онищенко продовжує паразитувати на українській освіті»

32.    https://antikor.com.ua/articles/221757-poplichnik_janukovicha_rektor_poltavsjkogo_tehnichnogo_universitetu_volodimir_onishchenko_prodovhuje;

33.    https://ifpost.ml/poplichnik-yanukovicha-rektor-poltavskogo-texnichnogo-universitetu-volodimir-onishhenko-prodovzhuye-parazituvati-na-ukra%D1%97nskij-osviti/;

34.    https://novosti.vn.ua/poplichnik-yanukovicha-rektor-poltavskogo-texnichnogo-universitetu-volodimir-onishhenko-prodovzhuye-parazituvati-na-ukra%D1%97nskij-osviti/;

35.    http://novostiua.org/news/604668-poplichnik_janukovicha_rektor_poltavsjkogo_tehnichnogo_universitetu_volodimir_onishchenko_prodovhuje_parazituvati_na_ukrajinsjkij_osviti;

36.    http://platzdarm.org/item/57102-popl-chnik-yanukovicha-rektor-poltavskogo-tehn-chnogo-un-versitetu-volodimir-onischenko-prodovzhu-parazituvati-na-ukra-nsk-y-osv-t;

37.    https://vnnews.ml/poplichnik-yanukovicha-rektor-poltavskogo-texnichnogo-universitetu-volodimir-onishhenko-prodovzhuye-parazituvati-na-ukra%D1%97nskij-osviti/.

Критичними щодо персони ректора ПНТУ є й такі публікації місцевих та всеукраїнських ЗМІ останнього часу (перелік не є вичерпним):

«Академічна негідність року» - відзначення плагіаторів, фальсифікаторів, псевдонауковців, токсичних ректорів та чиновників-посіпак активістами «Дисергейту» // Тексти.org.ua. – 08.01.2017. – http://texty.org.ua/pg/blog/blagodeteleva/read/73691/Akademichna_negidnist_roku__vidznachenna_plagiatoriv_falsyfikatoriv;

Полтавський ректор-регіонал Онищенко перетворив свій виш на закриту цитадель // Останній Бастіон. – 14.03.2017. – http://bastion.tv/news/poltavskij-rektor-regional-onishenko-peretvoriv-svij-vish-na-zakritu-citadel/;

Ректор ПолтНТУ Онищенко прикарманив 112,5 тис. грн на договорі про юридичні послуги // Останній Бастіон. – 18.05.2017. – http://bastion.tv/news/rektor-poltntu-onishenko-prikarmaniv-1125-tis-grn-na-dogovori-pro-yuridichni-poslugi/;

У ПолтНТУ пройдуть вибори без вибора // 0532.ua - Сайт міста Полтави. – 14.06.2017. – https://www.0532.ua/news/1688933/u-poltntu-projdut-vibori-bez-vibora;

Реформа на марші: поплічник Януковича, який ненавидять Україну став единим кандидатом в ректори Полтавського НТУ // АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал. – 12.08. 2017. – https://antikor.com.ua/articles/184685-reforma_na_marshi_poplichnik_janukovicha_jakij_nenavidjatj_ukrajinu_stav_edinim_kandidatom_v_rektori;

Труш Надія. Вибори в полтавському виші знову виграв скандальний Володимир Онищенко // Інтернет-видання «Коло». – 09.09.2017. – http://kolo.news/category/suspilstvo/5269;

Вибори ректора в ПолтНТУ знову виграв Володимир Онищенко // Інтернет-видання «Полтава365». – 10.09.2017. – https://poltava365.com/vibori-rektora-v-poltntu-znovu-vigrav-volodimir-onishhenko.html;

Труш Надія. Скандального ректора полтавського вишу номінували на премію «Дискримінатор року» // Інтернет-видання «Коло». – 06.11.2017. – http://old.kolo.poltava.ua/category/suspilstvo/6060;

Ректор університету не задекларував пентхауз в центрі Полтави // Наші гроші. – 01.03.2018. – http://nashigroshi.org/2018/03/01/rektor-universytetu-ne-zadeklaruvav-penthauz-v-tsentri-poltavy/;

Ректор Полтавского университета «забыл» задекларировать пентхаус // SKELET-info. – 02.03.2018. – https://skelet-info.org/rektor-poltavskogo-universiteta-zabyl-zadeklarirovat-pentxaus/.

Прохоренко Максим. Доктор подлых наук Владимир Онищенко: подельник Януковича продолжает уничтожать украинское образование // АНТИКОР — национальный антикоррупционный портал. – 07.07.2018. – https://antikor.com.ua/articles/246585-doktor_podlyh_nauk_vladimir_onishchenko_podeljnik_janukovicha_prodolhaet_unichtohatj_ukrainskoe_obra.

Щодо обґрунтованості розміру моральної шкоди та витрат на правничу допомогу

Не зрозуміло чому Позивач вирішив, що саме два невеликі фрагменти тексту моєї статті, які він оскаржує, а не якісь інші публікації, вийшли «за межі будь-якого балансу та допустимої критики стосовно діяльності ПолтНТУ та його ректора» та спричинили дискредитацію, підрив довіри та падіння ділової репутації, престижу й оцінки ПНТУ «у мешканців регіону і країни, викладачів, студентів та імовірних абітурієнтів, ділових партнерів, МОН України, тощо».

Позивач не проводив якихось соціологічних досліджень, які б установили зв’язок між падінням репутації та іншими небажаними для Позивача явищами, якщо такі мали місце, та оспорюваними цитатами.

Визначаючи розмір відшкодування нібито завданої йому моральної (немайнової) шкоди, Позивач умоглядно посилається на ймовірне зниження вартості своїх нематеріальних активів через зменшення гудвілу (грошового еквіваленту ділової репутації) та розмірковує про те, що «зниження престижу та підрив довіри до діяльності Університету […] об’єктивно послугує зменшенню осіб, які виявлять бажання вступити на навчання до ПолтНТУ, у тому числі на договірній основі». А це в свою чергу «призведе до суттєвого зменшення фінансових надходжень до спеціального реєстраційного рахунку ПолтНТ, кошти з якого […] витрачаються на придбання майна і його використання, капітальне будівництво та ремонт приміщень, поліпшення матеріально-технічного, навчально-лабораторного, навчально-методичного забезпечення освітнього процесу, інших потреб, у тому числі спрямованих на розвиток міжнародного співробітництва» та «вплине на впровадження освітньої діяльності на більш посередньому рівні».

Ні про що не свідчать наведені Позивачем дані щодо вартості навчання. Позивач не зазначив, яку кількість студентів він очікує втратити та чи будуть це, наприклад, 10 студентів, що навчаються за мінімальною вартістю – 9 500 грн, або 3 студенти, що навчаються за максимальною вартістю – 37 000 грн.

Нічим невмотивованим видається і посилання на потенційне падіння надходжень грошових коштів до ПНТУ з огляду на весь період навчання студентів контрактної форми навчання, адже вже під час першої заліково-екзаменаційної сесії перспективи продовження навчання стають залежними від власної старанності студента, а не від того, що він прочитає на ресурсі «Зміст».

Попри те, що з моменту звернення Позивача до суду пройшло багато часу і відбулася вступна кампанія 2018 року, він не подав суду інформації щодо об’єктивних показників, котрі піддаються вимірюванню та свідчили б про ті катастрофічні наслідки для ПНТУ, які змальовані в позові: зменшення набору абітурієнтів та зміни рейтингів ПНТУ, зокрема відповідно до національного рейтингу вищих навчальних закладів «ТОП-200 Україна», який публікується на веб-сайті Освіта.ua за посиланням: http://osvita.ua/vnz/rating/.

Відтак говорити, що оспорювані цитати «отримали суспільний резонанс, який реально знизив престиж, оцінку та довіру до діяльності ПолтНТУ» не доводиться. Тому вважати, що «справедливим та виваженим відшкодуванням за завдану шкоду є стягнення з Відповідача щонайменше 110 000,00 (сто десять) тисяч гривен», буде очевидною логічною помилкою саме «з урахуванням рівня доведеності обставин заподіяння немайнової шкоди».

Штучно завищеною виглядає і сума судових витрат, які поніс і які очікує понести ПНТУ в ході підготовки, подачі та розгляду справи за позовом до мене в розмірі 40 971 грн 60 коп., з яких 37 800 грн припадає на послуги адвоката Урбанського М.В.

У штаті університету є посада юрисконсульта, котрий входить до складу ректорату (https://pntu.edu.ua/page/rectorat.html), а сайт вишу пропонує воїнам АТО консультації власного Центру юридичної допомоги (https://pntu.edu.ua/page/centr-uridicnoi-dopomogi-voinam-ato.html).

Положення про юридичну службу ПНТУ затверджене ректором Онищенком В.О. 25.12.2008 року. Відповідно до п. 2.3 цього положення юридична служба здійснює представництво інтересів ПНТУ «в державних та банківських установах, судах, нотаріальних, слідчих органах та органах прокуратури і виконавчої служби з правом вчиняти передбачені законодавством дії, що надані стороні цивільного, кримінального, господарського процесу, в тому числі брати участь у проведенні судових експертиз, подавати заяви, зауваження та інше в інтересах Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка» (https://pntu.edu.ua/uploads/files/0/doc/all/polozhennya-pro-uridichnu-sluzhbu.pdf).

Тож для ведення даної справи ПНТУ цілком міг використати власні можливості.

Позовну заява ПНТУ подано 27.03.2018 року. На той момент ПНТУ вже мав укладену угоду щодо юридичного консультування та юридичного представництва, котра має діяти до кінця поточного року.

31.01.2018 року в системі ProZorro було оприлюднено договір, укладений між ПНТУ та фізичною особою - підприємцем Таран Мар’яною Володимирівною (Юридична компанія «КРЕДО»), код ЄДРПОУ: 3110317021, на «Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва» загальною вартістю 120 000,00 грн, строк дії: «02 січня 2018 — 31 грудня 2018» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-01-31-000197-c).

Проте 22.03.2018 року в системі ProZorro було оприлюднено договір, укладений між ПНТУ та Адвокатським об’єднанням «Юридична компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ: 42010310, на «Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва» загальною вартістю 37 900,00 грн, строк дії: «21 березня 2018 — 31 грудня 2018», до якого 19.07.2018 року були внесені зміни у зв’язку зі зменшенням вартості Договору на суму 100 грн, у результаті чого сума оплати за договором тепер становить 37 800,00 грн (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-03-22-002259-b).

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) засвідчує, що Адвокатське об’єднання «Юридична компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ: 42010310, пройшла державну реєстрацію юридичної особи днем раніше – 21.03.2018 року (номер запису: 1 588 102 0000 017030).

Того ж дня Адвокатське об’єднання «Юридична компанія «КРЕДО» було взяте на облік Головним управлінням регіональної статистики, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (номери взяття на облік: 160118057877 та 10000001143713).

За кілька місяців, а саме 29.08.2018 року, ПНТУ та Юридична компанія «КРЕДО» повернулися до звичних для них договірних відносин – у системі ProZorro було оприлюднено ще один договір, укладений між ПНТУ та фізичною особою - підприємцем Таран Мар’яною Володимирівною (Юридична компанія «КРЕДО»), код ЄДРПОУ: 3110317021, на «Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва» загальною вартістю 42 100,00 грн, строк дії: «29 серпня 2018 — 31 грудня 2018» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-08-29-001253-a).

Зазначене свідчить, що створення нової юридичної особи – Адвокатське об’єднання «Юридична компанія «КРЕДО» – відбулося з метою збільшення витрат ПНТУ на юридичні послуги та заради тиску на мене як відповідача непропорційно великими сумами понесених Позивачем судових витрат, основну частину яких склала оплата адвокатських послуг.

Як зауважив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 11.05.2018 року, «Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим» (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74411181).

Постановою від 24.04.2018 року у справі № 907/331/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив: «При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

При цьому, розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат» (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73793211).

З документів, поданих адвокатом Урбанським М.В. на обґрунтування «витрат професійної правничої допомоги», вбачається штучне завищення обсягу наданих послуг у часовому та грошовому вимірах та дублювання тотожних дій.

Так, кожне найменування дій адвоката недиференційовано оцінене в 900 грн за 1 годину роботи.

При цьому залишається непоясненою доцільність виокремлення таких найменувань як «Пошук та вивчення нормативних документів, судової практики, підготовка до ведення справи» (на що нібито витрачено 9 годин), «Пошук, аналіз та вивчення практики Європейського суду з прав людини» (ще 3 години), «Підготовка та складання позовної заяви» (ще 17 годин).

Формулювання «підготовка до ведення справи» охоплює і пошук, аналіз та вивчення нормативних документів та судової практики, включно з практикою ЄСПЛ, і підготовку та складання позовної заяви, і «усні консультації, роз’яснення, узгодження позиції по справі […] з клієнтом».

Вказані розмір моральної шкоди та витрат на правничу допомогу є вочевидь для мене надмірними.

Позивачу, і керівному складу ПНТУ, і адвокату Урбанському М.В., достеменно відомо, що мені, кандидату історичних наук, доценту кафедри історії, після 15 років бездоганної роботи у ПНТУ було безпідставно відмовлено в укладенні трудового договору з 01.09.2017 року. З цього часу я є безробітним, упродовж жовтня 2017 – жовтня 2018 року маю незначні доходи у вигляді допомоги по безробіттю. З огляду на вік я не можу повноцінно конкурувати з молодими людьми на ринку праці. Крім того, у Полтаві надзвичайно складно знайти роботу, яка відповідає моєму фаху та рівню кваліфікації. У разі задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу у визначеному Позивачем розмірі, мене буде піддано надмірним стягненням.

Враховуючи, що Позивачем не доведено неминучість та необхідність витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Урбанським М.В., у разі задоволення позовних вимог, прошу вказані витрати зменшити. На мою думки, ці витрати повинні виходити з розрахунку посадового окладу юриста відповідно до штатного розпису ПНТУ.

Щодо належності та допустимості доказів

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 86 ЦПК України).

Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Частина 2 ст. 78 ЦПК України обумовлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Додані до позовної заяви докази не є допустимими доказами, оскільки вони подані з порушенням порядку, встановленому законом, а саме ст. 95 та ст. 100 ЦПК України.

Щодо обґрунтовування суми судових витрат відповідача

Я як відповідач для підготовки та участі в судових засіданнях з розгляду цивільної справи повинен постійно відриватися від звичайних своїх занять – наукової, публіцистичної та громадської діяльності, крім того я є блоґером та ведучим авторської колонки інтернет-видання ЗМІСТ, провідним аналітиком ГО СЄАН (участь у моніторингу та оскарженні публічних закупівель на онлайн-платформі громадського контролю державних тендерів Dozorro) та експертом проекту StopCorrupt (Полтавський антикорупційний портал).

Відповідно до ч. 2 ст. 138 ЦПК України компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2018 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 3723 гривні, у погодинному розмірі – 22,41 гривні.

Орієнтовний (попередній) розрахунок моїх судових витрат складається з компенсації відповідачу за відрив від звичайних занять у сумі 3 809,7 грн. (три тисячі вісімсот дев’ять грн 70 коп.).

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності юридичного складу порушення прав Позивача, а також заподіяння моральної шкоди Позивачу, керуючись положеннями ст. 277 ЦК України, ст. 12, 81 ЦПК України, положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», правовими позиціями Верховного суду,

ПРОШУ:

У задоволенні позовної заяви адвоката Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «Кредо» Урбанського М.В. в інтересах Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка до Гавриленка І.М. про визнання інформації недостовірною, її спростування, стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Позивача компенсацію Відповідачу за відрив від звичайних занять у сумі 3 809,7 грн. (три тисячі вісімсот дев’ять грн. 70 коп.) без врахування передбаченої законом сплати податкових зобов’язань.

Додатки:

1.      Орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат – на 1 арк.

2.      Роздруківка скриншотів – на 2 арк.

3.      Підтвердження направлення відзиву на позовну заяву на e-mail Позивача (скриншот) – на 1 арк. (тільки 1-му адресату).

22.10.2018 року                                                                               І.М.Гавриленко